Обмануті суниці

Print

Оповідання про осінь

Автор: Віктор Приходько   

Повітря в осінньому лісі якесь особливе. Пахне грибами, стиглими грушами, м’ятою, смородиною, сосновою хвоєю і ще чимось таким приємним, що дихаєш і не надихаєшся. Цілісінький день можна блукати, і не втомишся.

Звідкись вітерець приніс духмяний аромат суниць. Повернув на суничні пахощі, спустився з горбка й опинився на маленькій галяві, геть усіяній суничником.

Початок жовтня був на диво теплим. І трапиться ж таке: обмануті теплом суниці посеред осені знову зацвіли. Серед зелених листочків біліли ніжні квіточки. А там, де галявину сонечко зігрівало більше, можна було збирати ще один урожай. Мабуть, з усього лісу злетілися на привабливий медовий запах жовті оси. Кружляють роєм, сідають на ягоди, ласують солодким суничним соком.

Рідко таке трапляється. Скільки сходив лісових стежок, а суниці, що дозріли восени, побачив уперше.