Суниці для Наталі

Оповідання про осінь

У третьому класі вчиться малень­ка дівчинка Наталя. Вона довго хво­ріла. Повернулась до школи бліда, швидко втомлювалась.

Андрійко розповів своїй мамі про Наталю. Мама сказала:

— Цій дівчинці треба їсти мед і суниці. Тоді вона стане бадьорою, червонощокою... Понеси їй суниць, Андрійку.

Андрійкові хочеться понести су­ниць Наталі, але чомусь соромно. Він так і сказав мамі:

— Соромно мені, не понесу...

— Чому ж тобі соромно? — здиву­валась мама.

Андрійко і сам не знав, чому йому соромно.

Наступного дня він все ж таки взяв з дому пакуночок з суницями. Коли вже закінчились уроки, він пі­дійшов до Наталі. Віддав їй пакуно­чок з суницями й тихо сказав:

— Це суниці. Ти їж, і щоки в тебе будуть червоні.

Наталя взяла пакуночок з суни­цями. І тут сталося дивне. Щічки її стали червоними, немов мак. Вона ласкаво подивилась в очі Андрійкові й прошепотіла: «Дякую!..»

«Чому ж щічки в неї стали черво­ними? — з подивом думав Андрій­ко. — Вона ще ж не їла суниці...»