Жарти та анекдоти для дітей
Жарти та анекдоти для дітей |
|
Дитячі смішинки |
|
Після уроків— То кого ж сьогодні викликали? — Тебе, матусю. — Мамо, мене вже більше не звуть найгіршим учнем. — Молодець, синку, ти став краще вчитись? — Ні. До нас прийшов новий хлопчик, який вчиться ще гірше. Хитрий Івась— Івасю, ти вже такий великий, а примушуєш малого Петрика нести і твого портфеля. — Хай вчиться допомагати старшим. На уроціВчитель розказує учням: — Місяць дуже великий. На ньому могли б розміститися мільйони людей. Малий Петрик зітхнув. — Чого це ти зітхаєш? — здивувався вчитель. — А що робитимуть ті бідні люди, коли місяць стане серпиком? "Спортсмен"На уроці фізкультури вчителька запитала учня: — Який вид спорту тобі найбільше подобається? — Купання, — відповів учень. Не вгадала— Васю, — говорила Орися, — чому ти такий замурзаний?.. Я навіть можу вгадати, що ти сьогодні їв на сніданок. — Угадай. — Яєчню, от що. — А от і не вгадала. То я ще вчора яєчнею снідав. Вчителька: — Який це час: я вмиваюсь, ти вмиваєшся, він вмивається? Учень: — Неділя. — Піду погуляю! Я вже прочитав усю книжку. — Так швидко? — Та в ній майже всі сторінки вирвано! — Оксано Дмитрівно, ви хотіли бачити моїх батьків? Я їх приніс, — сказав другокласник і поклав на стіл вчительці фотографії своїх батьків. Усмішки-смішинки— Тьотю, у вас є таке мило, щоб з нього була біла піна? — Щось не розумію тебе... — Я купляв і зелене, і жовте, і рожеве мило, а піна завжди була... чорна. — Петю, що ти можеш сказати про населення Бразілії? — Там живуть Пеле, Гаррінча... і взагалі вся футбольна команда... — Що ж це в тебе знову двійка з англійської? — Вчителька сказала, що ми з нею розмовляємо різними мовами. — Ти чому запізнився в школу? — Я хотів порибалити, а батько не взяв мене. — Правильно зробив. Він, мабуть, пояснив тобі, чому треба йти до школи, а не рибалити. — Звичайно. Він сказав, що черв’яків мало, на дві вудочки не вистачить. — Що ж ти шукаєш Індію в Америці? — Гм... А я повторюю геніальну помилку Колумба... — Чому півень на одній нозі стоїть? — Тому, що коли підніме й другу, то впаде. — Ти був сьогодні в зубного лікаря? — Був. — Ну й що? Зуб більше не болить? — Не знаю. Лікар залишив його в себе. — Ти давно граєш у футбола? — запитують у десятилітнього Віті. А він відказує: — З дитинства. Пряма мова— Що таке пряма мова? — запитує вчителька Василька. — Ну, це коли людина про щось говорить відверто! — Наприклад? — Я не вивчив уроку. Сашко запізнився до школи й виправдовується: — Даруйте, Іване Івановичу, але мама сьогодні проспала. Чи можна?— Я люблю літати по школі, як реактивний літак. Це можна? — Еге ж. Але випадково можна вилетіти зі школи. Юля спитала маму: «А чи знаєш ти, що важливіше — сонце чи місяць?» — і сама відповіла: «Звичайно, місяць. Бо він світить уночі, коли темно, а сонце лише вдень, коли й так видно». Юний «натураліст»Вчителька: — Де живе хом’як? Учень: — У зоомагазині. Пообіцяв— Павлику, будь обережний з молотком, не вдар себе по пальцях. — Я не вдарю, мамусю. Гвіздок тримає Зося. В пустелі— Миколко, ти знаєш, чому в пустелі їздять на верблюдах? — Знаю, щоб пісок не потрапляв у черевики. "Бідні" французиГрупа школярів повернулася з Парижа. Директор школи цікавиться: —Чи були у вас труднощі з французькою мовою? —У нас — ні! Були у французів. Не забула про сестру—Маринко, ти чого так швидко їси шоколад? Чи забула, що в тебе є сестра? —Не забула. Тому й поспішаю. —Тату, а наш вчитель тобі заздрить! —Чого б то? —Хоч що б я зробив, він завжди :«Ех, якби я був твоїм батьком!» —Катрусю, скільки вас у класі? —З вчителькою двадцять вісім. —То, виходить, без вчительки — двадцять сім? —Де там! Без учительки немає ніскільки. Цікава арифметика—Максимку, ти забув за канікули послідовність цифр? — запитує вчителька. —Ні. Вісім, дев'ять, десять, валет, дама, король... НумізматПитає синок тата: —Тату, хто то є нумізмат? —То такий чоловік що збирає монети. Другого дня їде синок з татом трамваєм і бачить, як кондуктор бере гроші за білети. —О! Тату, бачиш, це — нумізмат? Грамота пішоходаВчителька:—Діти, як треба переходити вулицю? Учень: — Вулицю найкраще переходити гуртом. На уроці зоологіїВчителька: — Діти, чим нам допомагають птахи? Учень: — Птахи нам допомагають дзьобати комах. Найулюбленіший предмет— Який твій найулюбленіший предмет? — запитав дідусь у онука. — Телевізор! — відповів онук. А де ж Юрко?На уроці малювання вчителька запитала в Петька: — Що це таке зображено на твоєму малюнку? — Пустун Юрко, який впав з дерева. — Дерево-то я бачу, а де ж Юрко? — Він вдарився і побіг додому. Була така розмова— Миколко, ти подивися на свої черевики: один чорний, а другий коричневий. Невже ти не міг піти перевзутися? — Я ходив... Але вдома також один чорний, а другий коричневий. Маленький син приніс додому черепаху. — Навіщо вона тобі? — запитала мама. — Хочу перевірити, чи й справді черепахи живуть двісті років. — Маринко, — каже мама, — ти дуже неслухняна дівчинка. Я геть вся посивіла через тебе, бачиш? — Але ж і ти, мамуню, була неслухняною. Ондечки яке сиве волосся у нашої бабусі. Була така розмова— Що б ти, тату, зробив, якби твоя ручка раптом зникла? — Купив би нову! — відповів тато. — От і добре! — полегшено зітхнув Сашко. — А то я сьогодні взяв її у тебе і десь загубив. — Ти, Петре, сам горіхи поїв чи поділився з сестричкою? — А три не ділиться на два. — Ти до школи хіба не йдеш? — запитує батько у Павлика. — Ні. — Чому? — Вчителька просила, щоб сьогодні до школи пішов ти. Підсумували— Васильку, скільки у тебе двійок? — Чотири. А в тебе? — У мене лише три... Еге, хитрий, так ти ж один день в школі не був. Двійка за співи— Олю, ти за що сьогодні двійку одержала? — За співи... — Невже ти не могла заспівати як слід? — Я заспівала, але на уроці... математики. «Герой»— Славко, у вашому класі виходить сатирична газета? — Виходить регулярно. Завдяки мені. — Ти редактор? — Ні, постійний герой. Була така розмова— Костю, ти вже виправив двійку з математики? — У щоденнику виправив, а от в журналі... — Чому краплини, падаючи на гарячу сковороду, підскакують? — Бояться опектися. «Розв’язав» задачу— Ти розв’язав задачі, які вчителька задала на сьогодні? — Тільки одну, мамо. — Яку? — Ту, що списав у Миколи. На уроці історіїВчитель. Хто такий оратор? Учениця. Це древньогрецький чоловік. На уроці зоологіїВчителька. Розкажи, як добуває собі їжу дятел. Учень. Він стукає дзьобом по дереву, і шкідливі комахи лякаються й виходять назовні. На уроці географії— Що нагадує тобі Апеннінський півострів? — Гумовий чобіт. — Правильно, чобіт. Тільки чому гумовий?.. — Таж Італія з усіх боків оточена водою! ЗаспокоївСтоїть хлопчик біля клітки з левом. Побачив його працівник зоопарку й каже: — Хлопчику, відійди від клітки. — Не бійтеся, дядечку, я йому нічого не зроблю! Хитрий хлопчик— Татку, — питає хлопчик, — чи зумів би ти із заплющеними очима написати своє прізвище? — Звичайно. — То напиши його, будь ласка, в моєму щоденнику. Тепер канікули— Скільки днів у липні? — запитала мати сина. — Не знаю. — Як же це так? Ти ж до школи ходиш. — А в нас тепер канікули. На уроці геометріїУчень ловив гав і не чув, що говорив учитель. — Восьменко, скажи, будь ласка, як називається сторона, що лежить проти прямого кута у трикутнику? Він мовчить. — Гіпо... гіпо... — нагадує учитель. — Гіпо... гіпопотам, — нарешті відповів учень. На уроці географії— Костику, покажи на карті Червоне море. — Щось я такого не бачу. На цій карті всі моря лише блакитні. На уроці фізикиНа уроці фізики вчителька запитала учня: — Що піднімається над мискою борщу, коли мати подає тобі їсти? — Моя ложка, — відказав той. Коли вивчиш?— Чому ж ти, Петре, не вивчив уроку? — спитав учитель. — Підручника не було. — А де ж твій підручник? — Батько привезли на зиму сіно й привалили... — То коли ж ти все-таки підготуєш урок? — Коли корова сіно з’їсть. Спитайте про супутники— Славку, скажи мені, скільки буде — чотири рази по чотири? — Не знаю. — В такому разі про що тебе спитати, щоб ти знав? — Про супутники, прошу, спитайте. КолумбРозмовляє двоє хлопчиків: — Чи ти знаєш, що Колумб відкрив Америку? — Ну то що ж тут такого? Вона така велика, що кожен її зауважить. — У тебе є улюблені книжки? — Аякже! «Муму», «Каштанка», «Білий пудель»... — Чому саме ці? — Мама не хоче купити цуценяти... Двоє хлопців дивляться на птаха. — Аби ця ворона вміла говорити... От би спитали в неї що-небудь... — Якби ця ворона вміла говорити, вона сказала б тобі: «Я не ворона, а грак. Ворони сірі, а я, бач, геть чорний!» «Кмітливий»Учитель вирішив перевірити учнів на кмітливість: — Хто хоч один раз обпікся, той завжди боїться вогню. Скажи що-небудь схоже. Учень відповів: — Кого один раз вимили, той боїться води! Занедужали котлетиІгор побачив, що батько кладе гірчицю на котлети. — Мамо, іди швидше, котлети захворіли, тож батько ставить їм гірчичники! Чув дзвінЗакінчується навчальний рік. Син збирається до школи: — Мамо, зараз я першокласник, а наступного року я буду другорічником? Мовний ребус— Як на твою думку, — питає вчителька, — слово «штани» — в однині чи в множині? — Я так думаю, що верхня частина у них однина, а нижня — множина. Твір про кішкуУчням дали завдання написати твір про кішку. Одна учениця написала: «У дідуся і бабусі була кішка Мурка. Якось вона впіймала одразу двох мишок. Одну вона з’їла, а другу поклала до холодильника». СлухнянаПершокласниця приходить зі школи, а мама питає: — Оленко, а хто за тобою сидить? — Я не знаю, бо вчителька казала, що назад обертатися не можна. Куди поспішати— Швидше збирайся, а то запізнишся в школу, — каже мама синові. — Нічого, школа відчинена цілий день. Велика азбука— Я не хочу ходити до школи, — захникав Петрик. — Чому? — спитав батько. — Тому що мені скажуть: напиши «А». — А чому ж ти не хочеш написати «А»? — Бо тоді мені скажуть: напиши «Б». Хоч круть, хоч верть— Павлику, чому в тебе один черевик чорний, а другий коричневий? — запитав учитель у хлопчика, тільки-но той з’явився в класі. — Ану біжи додому й перевзуйся! — Та я вже повертався, тільки вдома теж один черевик чорний, а другий коричневий... Така халепа!Зустрівши школярика, сусід запитав : — Іванку, ти перейшов у другий клас? — Наші учні всі перейшли, а я та моя вчителька залишились на другий рік. Наша взяла!— Микола, що ти робив учора ввечері? — Дивився футбол по телевізору. — А хто грав? — Іспанці з англійцями. — І хто ж виграв? — Наші! Грамотна ручка— Оксанко, дай мені своєю ручкою пописати! — А хіба твоя зіпсувалася? — Та ні, вона робить багато помилок... Не знаєУчитель фізкультури питає: — Хто з вас, діти, уміє плавати? — Я умію! Я умію! — загукали учні в один голос. Тільки Микола мовчав. — А ти, Миколо, умієш плавати? — питається учитель. — Не знаю. — Як це не знаєш? — Я ще ні разу не пробував. Запорука збереженняКласний керівник: — Як треба зберігати підручник, щоб він завжди був новим і чистим? — Краще його зовсім не носити до школи, — відповів учень. Підготовка до маскарадуУчень запитує свого товариша: — Як ти гадаєш, яку маску мені варто надіти на шкільний маскарад? — Навіщо тобі маска? Вимий як слід своє обличчя — і тебе ніхто не впізнає! Одна секунда до перемир’яДвох школярів перехожий привів до школи. — Вони вчинили бійку на вулиці. — Неправда! — вигукнув один з учнів. — Коли ви підійшли до нас, ми вже збиралися помиритися! Досить помилок!— Татку, наш учитель сказав, щоб ти не допомагав мені більше робити уроки. — Чому? — Мені досить і тих помилок, котрі я роблю сам. Велике захоплення— Мамо, сьогодні всі учні були в захопленні від того, як я плаваю! — А хіба вони бачили, як ти плаваєш? — Ні, вони слухали, як я їм про це розповідав. Клятий ревматизмБіля школи стоїть хлопчик і плаче. Перехожий питає: — Ти чого плачеш? — Через той клятий ревматизм... — Бідолашна дитина! Такий маленький і вже хворієш... — Не хворію, а в диктанті написав його без «в»! ПомічницяМати дочці: — Чому ти так пізно повернулася додому? — Я була в Марійки — допомагала їй робити уроки. — Та вона ж відмінниця! — Я допомагала Марійці робити мої уроки. З угорського гуморуДядечко Андраш запитав Георга: — Що ми бачимо над своєю головою? — Ми бачимо блакитне небо, — відповів Георг. — А коли йде дощ? — Тоді ми бачимо парасольку. Тонні міркує: — Якщо комар сяде на кропиву, то хто кого вжалить — кропива комара чи комар кропиву? — І чому це стародавні мудреці казали, що мовчання — золото? — обурюється Дьюла. — Коли я мовчу в школі, то мені вчитель завжди ставить одиницю. З польського гумору— Модралько, нащо нам вуха? — питає Зозуля. — Вуха? Щоб слухати, — каже Модралька. — А очі? — Дивитися. — Правильно, — хвалить Модральку Зозуля. — А тепер скажи, нащо нам ніс? — Ніс? — перепитує Модралька. — Щоб його витирати. — Стасю, в шафі було три калачі, а зараз тільки один лишився. Як це могло статися? — Було темно, мамо, і я не помітив третього. Друзі кличуть Янека гратися у футбола. А він їм на те: — Мама загадала мені поприбирати в кімнаті, вивчити уроки і годинку пограти на піаніно. Отже, я прийду хвилин через десять. З румунського гумору— Йоне, що сталося? Я попросила тебе купити пляшку оцту в гастрономі, що поруч, а ти повернувся через три години. — Винен, мамцю. Але не гнівайтесь. Адже ви казали: визнав провину— то вже півмолодця. — Я у футбол не граю. Я ж і короткозорий, і не знаю правил. — От і чудово: будеш суддею! З болгарського гумору— Тату, коли я виросту, то стану полярним дослідником. — Дуже добре, Атанасе. Це чудова мрія. — Але я вже тепер хочу готуватися до цього. — А як саме? — Щодня купуй мені морозиво, щоб я звикав до холоду. — Посоромився б, Митку! Поруч ідеш і не допомагаєш старому. — Не турбуйся, Герчо, це не мій дідусь... Хлопчик-рибалка прийшов до фотографа й каже: — Збільшіть, будь ласка, рибу, а мене залиште таким самим. — Мамо, яку сорочку ти мені даси сьогодні? — гукає Петро з ванної. — З коротким рукавом. А що? — Та щоб я знав, поки мити руки. — Хлопчику, де мешкає Петров? — питається чоловік у хлопчика, який бігає у дворі. Хлопчик веде чоловіка на десятий поверх, показує на двері: — Петров живе ось тут. Але зараз його немає вдома, бо він сидить у дворі на лавці. — Тебе щойно покарали за розбиту тарілку, а ти вже співаєш... — Але ж я співаю сумні пісні, мамо. Зі шкільних творів«Хлопчака, який ширяв у небі, помітив орел». «В своїх чоботах я почував себе як удома». «У Вови синець під оком, який йому дуже личить». «Завіса відкрилася, й аплодисменти голосно заплескали». «Він стояв і брязкотів зубами». «З-за куща визирнули заячі вуха». «Мисливець широко заплющив очі й вистрілив». «На столі стояв глечик з молоком і бутербродами». «Спортсмени бігли, відштовхуючись задніми ногами». «Південна частина Гренландії покрита ескімосами». «Корова топнула копитом і махнула хвостом з рогами». «Цілу ніч у наметі пищали комарі і комахи». «В руках Діда Мороза була велика палиця, якою він охороняв торбу з подарунками». «Снігуронька живе у лісі і харчується снігом, бурульками і пломбіром». «В густій бороді Діда Мороза заплутався заєць». «Годинники бувають висячі, стоячі, лежачі і ходячі». «Коли в горах злива, то іде дощ». «Я не люблю літати літаком, бо ніколи ще не літав». «Він прибив до коня підкову». «Вночі було два градуси нижче цельсія». «Троянда — прекрасна квітка. Вона схожа на капусту». «Навкруги стояли розгублені обличчя». «Бики — це найстрашніші корови в череді». «Його руки з такою ж швидкістю, як і язик, місили тісто». «Хлопчик облизався до вух». «Ми спали, але нам не спалося». «Він оглянувся і сторопів: перед ним, сидячи на коні, стояв Тарас Бульба». «Хлопчики йшли, дружно ляпаючи носами по калюжах». «Льотчик змахнув крилами й обігнув шосе». «Коза кричала нелюдським голосом». «Свиня заскавучала й радісно замахала хвостом». «Шкільний дзвоник захлинувся, а потім закашлявся». «М'яч ударився об ворота, а ті зойкнули і впали». Плями на сонці— Петренко, — запитує вчитель, — скажи-но мені, будь ласка, звідки взялися плями на сонці? — То не на сонці, Іване Дмитровичу, то чергові погано вікна помили. Ігор Січовик Згубіть і цю...Хлопчик знайшов новеньку шкіряну рукавичку. «От шкода, що одна, — подумав він. — Якби дві. Піду пошукаю другу». Коли гульк — іде чоловік, а на руці така ж рукавичка. — Дядьку! — Га! — У вас одна? — Одна! — А де ж друга? — Згубив! — Згубіть і цю! — Навіщо? — У вас все рівно одна! А я знайду, і в мене буде дві. Микола Колесников Найважча роботаАндрійко вийшов на вулицю з новеньким футбольним м’ячем. — Ух ти! — оточили його хлопці. — Де взяв? — Бабуся купила. — Довго клянчив?.. — Пхе! Я заробив його... Учора вдома найважчу роботу виконував. — Мабуть, дрова рубав? — поцікавився Василько. — Ні. — Воду носив?.. — Теж ні! — Город полов? — Та ні... Ні! — Ну то що ж тоді?.. — Я цілий день бабусю слухався! — гордо сказав Андрійко й погладив свій новенький блискучий м’яч. Микола Колесников Невдале сусідство— Чому ти так часто двійки почав одержувати з математики? — проглянувши Славкові зошити, дивується мама. — Та мене від Вітька Гурова до Мишка пересадили. А який з нього математик? — відповідає Славко. Борис Крекотін СкрипЙшов урок математики, і Шуркові було нудно. Він совався на парті. Зазирав у зошит до сусіда. Хотів, було, ще смикнути за волосся задаваку Катьку, натиснув ліктем на кришку парти, а вона: — Скри-и-п!.. Шуркові це сподобалося. І тільки-но вчителька відверталася до дошки, Шурко одразу: — Скри-и-п!.. Тільки-но діти вгамуються й почнуть працювати, а парта знову: — Скри-и-п!.. Всі дивуються, озираються, а второпати не можуть, хто скрипить. Лише Ганна Павлівна пояснювала матеріал далі, ніби нічого й не скоїлося. — А зараз, — несподівано сказала вона, — до дошки піде... Шурко Небога. Шурко встав із-за парти, а вона раптом: — Скри-и-п!.. Борис Крекотін По щиростіПридибашка Один господар прийшов з міста, дає синкові медівник та й каже: — На, Васильку! Та поділися з Петриком по щирості! — А то як діляться по щирості? — питає Василько. — Отак, синку, — каже отець. — Як переломиш медівник, то даси більшу половину Петрикові, а собі лишиш меншу. Це називається по щирості. — То дайте Петрикові медівник, хай він ділить по щирості. Юрій Федькович 1 Придибашка — пригода, випадок.ЯщіркаПавлик і Тимко сиділи на камені, розмовляли. Раптом побачили перед собою ящірку. — Ой! — підскочив Павлик і як чкурне. А Тимко і собі за ним. Відбігли далеченько, стали і тремтять обоє. — І д-д-де вона взялась? — цокотить зубами Павлик. — Так налякала нас. — Ти д-д-даремно побіг, — каже Тимко. — Я читав у книжці, що ящірки не кусаються. — А чого ж ти побіг, якщо знаєш, що вона не кусається? — Хотів тебе догнати. — Навіщо? — Щоб сказати тобі про те. Микола Герасименко Думала— Як же це так, дочко? — дорікає мати Оленці. — Я ж просила тебе, коли йшла на роботу, щоб ти підмела в кімнаті. А ти цілий день прогуляла, а в хаті сміття по вуха. — Чого це забула? — каже Оленка. — Я весь час тільки й думала: будете ви мене сварити за те, що я не підмела, чи ні. Микола Герасименко Не поспішає— Це ти, Андрійку, ще й досі обідаєш? — дивується сестричка Оксанка. — Що таке? — Та ти ж завжди квапишся, коли їси. Все кудись біжиш... А сьогодні що скоїлося? — А-а-а, — невдоволено сказав Андрійко. — Просив батько, як закінчу обідати, щоб допоміг у дворі прибирати... Микола Герасименко Підслухана розмова— Ти промокатки не даси? — Не дам — проси, хоч не проси! — Ну, коли так, — трусись над нею! Я промокну тоді своєю! Про Гаврила і чорнило— Що робить? — пита Гаврило. — Я ковтнув чорнила... — Проковтни ще й промокатку, — Буде все в порядку! Грицько Бойко Хто гарно співавХто це гарно так співав? Ми із татом, брате! Ну, а хто невлад пищав? То, напевно, тато... Грицько Бойко Муха куряву знялаСіла муха на машину Відпочити на хвилину. Повезла машина муху, По дорозі мчить щодуху. Муха крильцями тріпоче. Муха весело дзумкоче. Запишалася мала! — От я куряву зняла! Грицько Бойко Булка з масломСтоїть і гірко плаче Надя: — Віддайте булку з маслом, дядю! — Та я ж не брав, дівчатко миле... — А ви на неї, дядю, сіли! Грицько Бойко Те саме— Ну куди таке годиться! В тебе вдруге одиниця! — А мене сьогодні, мамо, Запитали знов те саме! Грицько Бойко Провалився по коліна— От на лижах я спустився! Мчав, як тільки міг! Та упав і провалився По коліна в сніг... — А чого ж в снігу шапчина Й очі повні сліз? — Проваливсь я по коліна... Головою вниз! Грицько Бойко Ух і охМи на груші, — Ух! Раптом чуєм: Гух! Потім тільки Гець! Що воно за Грець? Подивились: Ох! То ми долі Вдвох! Грицько Бойко ПохвалиласьЛюся каже бабі: — Толя — Ну, а в тебе скільки, Люсю? — В мене тільки дві, бабусю... Степан Гриценко Глибока річкаВ Люди запитала раз Марічка: — А у вас в селі глибока річка? — Ой, глибока ду-же! — каже Люда, — Як лягти, то з головою буде... Степан Гриценко Яким чином?Мати гримає на сина: — Ох, і лишенько мені! Ти яким сьогодні чином Вибив шибку у вікні? Подививсь малий на шибу, Каже матері з плачем: — Я її не чином вибив, А Івановим м'ячем. Степан Гриценко Тепер буде легшеПовертається із школи Восьмирічний син Микола: — Буде легше тепер, тату. Вам уроки готувати! — І неголосно убік: — Я зоставсь на другий рік. Степан Гриценко Побив рекордиІвасів батько був силач, Як гарно він футболив м'яч! Він кубки зі спартакіад Удома виставляв підряд... Івась м'ячем їх зачепив — Рекорди батькові побив. Василь Оверчук |
