Як оживають малюнки

Print

Наука і техніка

Автор: Віктор Калашников   

Мультиплікаційні герої

Мультфільми люблять дивитися, мабуть, всі, але понад усе, звичайно, діти. Захоплено стежите ви за пригодами улюблених героїв, намагаєтеся попередити їх про небезпеку, полегшено зітхаєте, коли все закінчується добре. Ви знаєте, що на екрані стрибають, бігають, метушаться не справжні, а намальовані зайці, ведмедики й ляльки. Ллє як же так виходить, що вони оживають?

Виявляється, що цими секретами люди оволоділи давно. Якось древньоєгипетський цар, фараон, наказав намалювати художнику воїна, який умів би вітатися. Довго міркував художник, як йому бути, і нарешті придумав. На одній із стін піраміди він намалював воїнів, які стояли один за одним. В першого з них лише трішечки була піднята рука, у другого трохи вище, а останній простягав руку догори.

Коли фараон проїжджав повз піраміду. то крізь високі колеса своєї колісниці бачив не багатьох, а лише одного воїна, і йому здавалося, що той піднімає руку в знак привітання. За цим принципом, через багато років, і був створений мультиплікат.

Двадцять чотири рази на секунду міняється малюнок на екрані, і завдяки цьому ми бачимо рух. Тепер давайте-но підрахуємо, скільки картинок повинен намалювати художник для того, щоб у нього вийшов коротенький мультиплікат на десять хвилин. Виходить величезна цифра — чотирнадцять тисяч чотириста малюнків. Але насправді їх роблять набагато більше.

Як добре було б, якби художник міг змах нути чарівною паличкою і сказати: «Раз, два, три — лялько, оживи!» Але чарівної палички в нього немає, а замість неї — пензлі та олівці.

Одній людині не під силу намалювати цілий мультфільм, тому у головного художника-постановника багато помічників. Спершу мультиплікатор на вощеному папері-кальці малює всі рухи мультяшки. Буде герой скакати чи лазити, залежить саме від нього. Згадайте, як це робив древньоєгипетський майстер.

Далі другий художник обводить малюнки й перемальовує їх на прозорі аркуші — целулоїд. Третій художник розфарбовує їх, заливає фарбою там, де це потрібно за малюнком. Фарба у нього також спеціальна. Вона так і зветься мультиплікаційна.

Ну от, герої вигадані, намальовані, розфарбовані. Тепер можна знімати їх на кіноплівку? Ні, поки ще рано. Адже зайці чи мишенята бігають не на порожньому місці — чистому білому аркуші паперу. Вони гуляють по місту або в лісі неодмінно на якомусь тлі. його також малюють, але не на прозорих целулоїдних аркушах, а на картоні. Ось тепер можна вже складати пронумеровані малюнки, накладати їх на тло й знімати на кіноплівку по черзі. Знімає на кіноплівку оператор.

Над мультиилікатом працюють не лише художники. Перш ніж з’являться на світ мультяшки, перш ніж будуть збудовані для них іграшкові будиночки, намальовані яскраві декорації, треба, щоб прийшов казкар і придумав казку. В кіно такий казкар називається сценаристом. Саме він вигадує всі пригоди, записує їх на папері, приносить на кіностудію і віддає режисеру.

Що ж робить режисер? Він не пише казок, як сценарист, не малює картинок, як художник, і навіть не знімає камерою, як оператор, але якраз він в мультиплікації найголовніший. Він придумує, як з казки зробити фільм, як потрібно все намалювати і розказати про це глядачам. Без нього просто нічого б не вийшло.

Але ось режисер відповів, що і як треба робити, оператор все відзняв. Отже, тепер фільм можна везти до кінотеатру й демонструвати? Ні, чогось тут іще не вистачає. Чого ж? Звичайно, звуків і музики.

Композитор написав музику для майбут нього фільму, актори оживлять своїми голосами мультгероїв і тільки тоді по-справжньому почнуться пригоди.

Десять хвилин ви дивитиметеся мультиплікат, який люди найрізноманітніших професій знімали цілий рік, і якщо фільм вам сподобався, значить, він вийшов хороший.