Все починалося із простої бурульки

Print

Наука і техніка

Автор: Ганна Володимирська   

Морозиво

Як вгамувати спрагу, коли немає води? Древні люди в такому випадку... смоктали бурульки. Іншого виходу в них не було. Навіть суворі римські воїни, легіонери, і ті смоктали крижинки, коли було дуже жарко і хотілося пити.

Але де взяти кригу влітку? Римляни залазили на вершину високої гори, де лежали снігові шапки, сколювали там лід й спускали його вниз. Інколи до льоду вони додавали трохи фруктового соку чи ягід. Було дуже смачно. Майже як морозиво.

Майже, але не морозиво!

Є в Італії місто Венеція. Тут замість вулиць прокладено канали, а венеціанці їздять по вулицях не на машинах, а на спеціальних вузьких і довгих човнах — гондолах. Давним-давно, в 13 столітті, в цьому містечку жив мандрівний чоловік на ім’я Марко Поло. Де він тільки не побував! Чого тільки не побачив під час своїх мандрів! А коли повернувся додому, багато чому зміг навчити своїх земляків. Зі Сходу він привіз і секрет невідомого досі європейцям вершкового морозива.

Для того, щоб зробити морозиво, не потрібно було вибиратися на високу гору й рубати там лід. Досить було взяти трохи молока, яєць, цукру, масла, все перемішати, зварити, а потім заморозити. В морозиво можна додавати не лише цукор, а й шоколад, горіхи, фрукти... Секрет справді дуже простий, коли його знаєш.

Тепер морозиво роблять на спеціальних фабриках — холодокомбінатах. Тут все нагадує справжню зиму, навіть якщо за вікнами немилосердно пече сонце. Стіни в цехах комбінату білі мов сніг. Підлога викладена світлими кахлями. І жінки тут одягнуті, ніби снігуроньки, — вони в білих халатах, на головах — білі шапочки.

Молоко йде по трубах, покритих інеєм, в спеціальні машини, які виготовляють ескімо, пломбір і навіть цілі торти з морозива. Далі морозиво по конвейєру їде на склад, де завжди панує холод. Люди там працюють у шубах, шапках і валянках. Зі складу машини розвозять готове морозиво в кіоски та кафе.