«Як би ти знав, як много важить слово»

Академія в одній особі

Важко знайти у світовій культурі людину такого різнобічного таланту як Іван Якович Франко. Поет, прозаїк, драматург, перекладач, літературознавець, журналіст, етнограф, мовознавець, економіст, історик. Завдяки надзвичайній працездатності в поєднанні з глибоким розумом і величезним талантом Франка називають «академією в одній особі». Книжково-ілюстративна виставка показує багатомірність культурної спадщини письменника.

Голос Мойсея

Франко – знакова постать вітчизняної та світової культури. «Лиш боротись – значить жить» - кредо митця актуальне для нас особливо у теперішній складний час. Твори великого Каменяра – це і стогін люду в панському ярмі, і заклик лупати скалу, боротись, перемагати і жити. Це гомін волі й голос Мойсея, якого чекають мільйони.

Франкові пісні – це тиха зажура і спалах сердець, що кохають, це жмутки зів'ялого листя, що летять-осипаються над чиєюсь долею. Інтимна лірика – це вірші, написані серцем, сповнені словами невимовного болю й хвилями-рядочками безмежного щастя.

Протягом дня відвідувачі читали вірші Івана Франка. Маленькі читачі – дитячі вірші чи уривки з казок, старші – інтимну чи патріотичну лірику. Слухали Франкові пісні у виконанні українських виконавців.

Великий провідник свого народу

«Ми не можемо назвати, мабуть, жодної ділянки людського духу, в якій би не працював Іван Франко і в якій він би не був великий », - так високо оцінив діяльність талановитого митця Павло Загребельний.

Директор департаменту ЮНЕСКО відзначив: «Ніколи не чекав, що людина за своє життя може стільки написати. Уявляєте, коли до нас у секретаріат почали заносити томи І. Франка, я думав, що їм кінця не буде. П'ятдесят томів. Україна може перед усім світом пишатися такою геніальною людиною...»

Проте в 50-томне «Зібрання творів І. Франка», видане в Києві до 130-річного ювілею, увійшла, як вважають літературознавці, лише половина доробку, написаного невтомним титаном праці.

З листа до Нобелівського комітету: «Це видатний поет і прозаїк, Великий Провідник свого народу, міжнародний геній заслуговує, щоб славна Королівська Академія нагородила його Нобелівською премією ». 28 травня 1916 року Івана Франка не стало, тому його виключили зі списку претендентів: Нобелівська премія посмертно не присуджується.

Франко жив і творив, випереджаючи час. Велика філософія життя його творів до кінця ще не збагнена. Як актуально й нині звучать слова Каменяра! Як не вистачає нам Великого Мойсея!