День пам'яті та примирення

Уроки історії

Друга світова війна почалася 1 вересня 1939 р. з попередньої злочинної змови керівництва двох країн — агресорів — фашистської Німеччини та більшовицькокомуністичного Радянського Союзу. Того вересневого дня гітлерівська Німеччина напала на мирну Польщу. Ця іскра швидко перетворилася у світову пожежу. А вже 17 вересня 1939 року Сталінська радянська імперія, що важким чоботом розтоптала Наддніпрянщину, під лицемірним приводом порятунку Західної України від німецьких фашистів кинулася й собі звіряче шматувати Польщу, до складу якої на той час входили західноукраїнські землі... Остерігаючись подальшого наступу сталінської Червоної Армії, Гітлер ударив першим. Сталося це недільного ранку 22 червня 1941 року. У вогняному смерчі Другої Світової війни запалала вся Україна...

В лихоліття війни було втягнуто 67 держав, 80% населення земної кулі. Друга Світова тривала довгих 6 років. Вона пронеслася над величезними територіями Європи, Азії й Африки, охопила простори всіх океанів. У цій війні загинуло близько 60 млн. осіб, не говорячи вже про поранених і тих, хто пропав безвісти. Лихо й страждання, які пережили люди, незмірні.

Голокост – одне з ганебних явищ 

Голоко́ст — переслідування і масове знищення євреїв і ромів у Німеччині під час Другої світової війни. У ширшому розумінні, голокост — систематичне гоніння і знищення людей за ознакою їхньої расової, етнічної, національної приналежності, або генетичного типу як неповноцінних, шкідливих.

Голокост під час Другої світової війни 

• На відміну від голокостів минулих сторічь під час нацистського Голокосту відбулося планомірне знищення мільйонів людей на великому географічному просторі. Для цієї мети було збудовано табори смерті в багатьох країнах Європи, де запроваджувалась система винищення.
• Іншою властивою рисою Голокосту є використання расистських теорій та псевдонаукових теорій про неповноцінність чи недорозвиненість певних груп людей, які підлягали знищенню. Широко використовувалася також теорія «соціального дарвінізму» — твердження, що винищування людей було продовженням теорії еволюції Дарвіна. Сильні народи чи раси згідно з цією теорією, нібито, природньо прагнули знищити неповноцінних, які згідно з теорією еволюції мали зникнути й поступитись життєвим простором сильним расам.
• Для здійснення Голокосту використовували ефективні та нові на той час методи знищення. До прикладу, нові види хімічних та механічних засобів вбивства, будували крематорії, використовувалися лічильні машини з перфокартами для контролю над кількістю знищених тощо.
• Нацистський Голокост відрізняється своєю жорстокістю. Існують численні приклади використання полонених для медичних експериментів, тортур тощо. Властивою рисою Голокосту є також терор проти всіх верств мирних мешканців і дітей також. У намаганні підтримувати «чистоту раси», терору та винищенню підлягали деякі види хворих, особи із психічними вадами.

Пам'ятаємо про страшну трагедію Голокосту, що спіткала людство у минулому сторіччі

«Військовий конфлікт з Росією на сході, анексія Криму – це наслідки того, що люди не вивчили уроку, що людям малювали картину Другої світової війни тільки з одного боку, в тому числі й історію Голокосту. Ми маємо чесно визнати: Голокост – це історія сусідів, коли люди мали щодня робити вибір, хоча вибору не було, коли тоталітарна влада все зверху донизу контролювала, коли люди були залякані», – наголошує історик, директор Українського центру вивчення Голокосту Анатолій Подольський.

«Ми тільки чули кулеметні черги через різні проміжки: та-та-та, та-та... Два роки з дня в день я чув, і це стоїть у моїх вухах сьогодні. Під кінець над яром піднявся важкий, масний дим. Він ішов звідти тижнів три».

Анатолій Кузнєцов «Бабин Яр»

«Євреїв все ведуть без кінця. Люди ховають їх, але німці їх знаходять і забирають. І до цього часу чути стрілянину в Бабиному Яру».

Ірина Хорошунова «Перший рік війни»

Читати, щоб не забути спільну трагічну історію

«Бабин Яр» Анатолій Кузнєцов

Із початком нацистської окупації Києва у вересні 1941 Анатолій Кузнєцов став свідком подій, що відбувалися довкола Бабиного яру. Свої враження, спостереження й роздуми таємно занотовував, пізніше ці автобіографічні записи лягли в основу його роману-документу «Бабин Яр».

Проте, щоб світ побачив документальний роман «Бабин Яр», Анатолій Кузнєцов вивіз перефотографовані рукописи з Радянського Союзу у 1969 році практично на собі, а згодом розшифровував текст знімок за знімком, збирав слово за словом.

Книга «Бабин Яр» — це документальний роман, спогади Анатолія Кузнєцова, про розстріл євреїв восени 1941 року, про життя в окупованому Києві, а вже потім — про звільнення України від нацистів. Це все, що він бачив на власні очі, адже його будинок був розташований поруч із концентраційним табором. В цю ж книгу-документ Кузнєцова увійшли також спогади та свідчення людей, які пережили масові розстріли у Бабиному Яру. «Скаліченим», як розповідає син письменника, роман був виданий в журналі «Юність». «Навіть після цензури роман «Бабин Яр» справив враження вибухівки», - згадує син письменника. І лише через 5 років після написання світ побачив книгу саме такою, якою хотів її бачити автор: без правок, з усіма незручними для радянської влади спогадами, поясненнями та фактами.

«Танґо смерті» Юрій Винничук

Події у романі Юрія Винничука «Танґо смерті» розгортаються у двох сюжетних зрізах. У довоєнному Львові і під час Другої світової. Четверо друзів — українець, поляк, німець і єврей, батьки яких були бійцями армії УНР і загинули у 1921 році під Базаром, — переживають різноманітні пригоди, закохуються, воюють, але за будь-яких катаклізмів не зраджують своєї дружби. Паралельно у наші дні відбуваються інші події з іншими героями. І не лише у Львові, але й у Туреччині. Проте яким чином обидві сюжетні лінії зійдуться докупи, довідаєтеся у несподіваному фіналі.

«Крадійка книжок» Маркус Зузак

Вражаюча історія, яку розповідає... Смерть!

До влади в Німеччині прийшли фашисти. Вперше Смерть побачив маленьку Лізель, коли прийшов забрати душу її братика. Він став свідком того, як дівчинка вкрала першу книжку, і зацікавився її долею. Він приходив до її будинку, де, ризикуючи життям, родина переховувала єврея. Він слухав, як Лізель читала книжки під час бомбардувань. Смерть завжди був поруч. Під час останньої зустрічі він розкриє крадійці книжок свою найбільшу таємницю...

У 2013 році за однойменним бестселером Маркуса Зузака «Крадійка книжок» знятий фільм-драма режисером Брайан Персіл.

Німеччина напередодні Другої світової війни. Дев'ятирічна Лізель переїжджає до своїх прийомних батьків і з їх допомогою вчиться читати. Згодом книжки стають для неї не лише захопленням, а й невід'ємною щоденною потребою і заради них вона зважується навіть на крадіжку. Усе, що вона дізнається із книг, допомагає їй зрозуміти події, які відбуваються навколо – нацизм, переслідування євреїв, війна, приниження, голод. Усе це згодом складеться і в її власну історію, історію її життя ...

Читайте книгу й дивиться фільм! Ці два види мистецтва доповнюють один одне: коли читаєш, працює уява. Екранна мова дає вже готовий екранний образ, проте враження на глядача підсилює музика, шуми у поєднанні з відеорядом, голос героїв.

У фільмі багато музики, вона проста й чесна та дуже сумна. І звучить вона не в оркестрі, а соло, соло, виконуване на фортепіано, гобої, арфі. Вона ніби підкреслює самотність від втрати близької людини, тему смерті. Слоган кінострічки: «Відвага без зайвих слів».

«Список Шиндлера» Томас Кініллі

Книга розповідає історію Оскара Шиндлера, члена нацистської партії, що перетворився на свого роду героя, який врятував життя 1300 євреїв, визволивши їх з концентраційних таборів Польщі та Німеччини. Згодом Кініллі написав декілька інших романів, проте жоден із них не повторив успіху «Списку Шиндлера» й саме роман про Голокост залишається його найвідомішою та найзатребуванішою роботою. Книга базується на частково-історичних подіях.

Читайте книгу й дивиться фільм!

Чорно-білий фільм-драма «Список Шиндлера» режисера Стівена Спілберга вийшов на екрани 1993 року у Вашингтоне. Перший показ кінороботи "Список Шиндлера" у кінотеатрах України (2018) був присвячений Міжнародному дню пам'яті жертв Голокосту (27 січня) та 25-річчю створення самої картини. Фільм отримав чимало нагород, серед яких 7 статуеток "Оскар", 3 статуетки "Золотий глобус", 2 статуетки "Греммі".

«Хлопчик у смугастій піжамі» Джона Бойна

Про Другу Світову війну та про жахи фашистського режиму написано й знято чимало. Роман ірландського письменника Джона Бойна «Хлопчик у смугастій піжамі» вирізняється незвичною подачею матеріалу. Тут про голокост – найстрашніший геноцид в історії людства – розповідається очима дитини. Усі жахіття, що відбувалися в Німеччині у ті часи, автор показує через сприйняття дев'ятирічного німецького хлопчика Бруно. Роман, за словами автора, написаний усього за дві доби, вийшов друком 2006 року й одразу став бестселером. Отримав безліч нагород та був успішно екранізований 2008 року.

«Іноді серед потоку книжок з'являється та, що пробуджує почуття, тривожить розум і надовго залишається в пам'яті. "Хлопчик у смугастій піжамі" — саме така книжка» (The Yorkshire Evening Post).

«Дуже просто і абсолютно незабутньо. У цій книзі немає ніяких монстрів і страховиськ, але справжній жах завжди ховається в повсякденному» (Ireland On Sunday).

«Сумна, глибока і розбурхуюча притча про людську чистоту, яка завжди по той бік добра і зла» (The First Post).

«Маленький шедевр» (The Guardian).

«Дивовижна річ, така проста і така легка, вона буквально розриває душу» (The Irish Times).

Читайте книгу й дивиться фільм!

У 2008 році режисер Марк Герман зробив однойменну екранізацію твору.

"Подорож" Іди Фінк

"Подорож" – це "писана пошепки" історія Голокосту у містах Збараж, Тернопіль та Львів. Дві сестри пережили карколомні й виснажливі арешти, примусові роботи, маскування, переслідування і втечі у нацистській Німеччині, і все-таки вижили. Ця історія могла би бути документальною, але чи є вона такою, чи ні — це нічого не змінює для книги. Йдеться про типову єврейську подорож на межі життя і смерті — подорож позачасову, але водночас детально конкретизовану в добі Другої світової. Ця типовість — моторошна, подана засобами підкреслено спокійного "постмонологу" однієї з дівчат-сестер.

«Щоденник Анни Франк»

«Щоденник Анни Франк» вперше був виданий в 1947 році в Нідерландах і моментально став бестселером. Він перекладений багатьма мовами світу, безліч разів перевидавався і продавався публіці як справжній — власноруч написаний єврейською дівчинкою з Амстердама. За мотивами щоденника ставилися спектаклі, балети, його екранізували в Голівуді — цей фільм мав колосальний успіх. Щоденник Анни Франк є офіційним міжнародним культурним надбанням — він включений до списку спадщини ЮНЕСКО 'Пам'ять світу', також у 2009 році на порталі Onepoll.com він потрапив до ТОП-10 списку книжок, 'які надихають читачів'. В 2003 році щоденник видавався в Україні і тепер 'надихає' українців.

«Ковчег часу» Марцін Щигельський

«Ковчег часу» - пригодницько-фантастична повість про Другу світову для дітей і підлітків. Воєнна Варшава. Рафалові дев'ять років і він живе в гетто. Хлопчик не ходить до школи, а сусіди довкола постійно змінюються, тому друзів у Рафала теж немає. Дідусь, який ним опікується, мусить заробляти гроші на прожиття, і його цілими днями не буває вдома. Найчастіше Рафал залишається сам. Проте в нього є книжки й бібліотека – єдине місце в гетто, куди дідусь дозволяє йому ходити самому. Якось бібліотекарка дає йому книжку Герберта Веллса «Машина часу». Відтоді життя Рафала цілковито змінюється. Починається його велика й небезпечна Пригода...

«... усе це сталося дуже давно й ніщо подібне більше не станеться. Не в наші дні й не в нашу історичну добу», – оптимістично проголошує автор книги «Хлопчик у смугастій піжамі», але в контексті світових подій, це твердження виглядає не надто впевненим.

Будьмо пильні!