10 січня — 130 років від дня народження Олексія Толстого

Новини,

Останні новини

Хто не знає Буратіно?! Про цього дерев'яного хлопчика знають геть усі, навіть і ті, хто книги про нього не тримав у руках. Адже про Буратіно знято чимало художніх і мультиплікаційних фільмів. Так от книжку про цього «базікала й вередуна» написав Олексій Толстой.

А книжка називається «Золотий ключик, або Пригоди Буратіно». Казка про маленького дерев'яного чоловічка Буратіно, якого змайстрував із балакучого поліна столяр тато Карло, про те, як Буратіно вдалося вивідати в синьйора Карабаса Барабаса таємницю золотого ключика, та про незвичайні пригоди, які він пережив зі своїми друзями: Мальвіною, П'єро і пуделем Артемоном.

За багато-багато років до появи цієї книги, а саме – 1883 року, була видана книжка про пригоди дерев'яного хлопчика італійським письменником Карлом Коллоді. Називалась вона «Пригоди Піноккіо. Історія однієї маріонетки». Саме від цієї книги веде свій початок відома казка Олексія Толстого. Сам автор так писав про народження своєї книги: «Коли я був маленький, - дуже й дуже давно, - я читав одну книжку: вона називалась «Піноккіо, або Пригоди дерев'яної ляльки » (дерев'яна лялька по-італійськи — буратіно). Я частенько переповідав моїм друзям, дівчаткам і хлопчикам, незвичайні пригоди Буратіно. Та позаяк книжка загубилася, то я розповідав кожного разу по-іншому, вигадував такі історії, яких у книжці не було. Тепер, через багато-багато літ, я пригадав свого старого друга Буратіно та й надумав розповісти вам».

Але це своєрідна авторська фантазія, красива вигадка, яка необхідна була авторові для передмови своєї книги.

А насправді було трохи по-іншому.

В реальному житті письменник ішов до остаточного варіанта «Золотого ключика...» довгі роки.

Уперше письменник звернувся до казки Коллоді у 1924 році. Вона вийшла в перекладі з італійської, а Олексій Толстой скоротив казку, зробив мовні та стилістичні правки. Сюжет казки залишив без змін.

Вдруге він звернувся до цієї казки у 1935 році у важкі для нього часи, коли з ним трапився інфаркт...

Лікарі категорично забороняли йому писати, але ж не писати він не міг! Почав пригадувати історії про Піноккіо, і рука мимоволі потяглася до пера...

Письменник відпочивав, поринувши в дитинство, в безтурботні розваги і веселощі. Олексій Толстой, за словами Маршака, «ніби грався з читачем у веселу гру, що давала насолоду перш за все йому самому».

Олексій Толстой практично заново переписав казку Карла Коллоді. Він захопився оригінальною ідеєю при створенні образа: створив вогнище, намальоване на стіні, ввів в оповідання золотий ключик, наповнив сюжет духом авантюризму та загадковості.

Він наповнив її іскрометним гумором, веселощами, схожими з традиціями балаганного Петрушки. Повість-казка Толстого має стрімкіший сюжет та виразні, яскраві характери персонажів.

Влітку 1936 року повість почали друкувати на сторінках дитячої газети, і одразу вона викликала водоспад захоплених відгуків. А окреме видання стало просто бестселером. До цієї книги стали звертатися театральні режисери, кінорежисери: з'явилося багато вистав та художніх фільмів.

Піноккіо народився у 19 столітті, його брат Буратіно – у 20, і разом вони зробили крок у 21 століття. Ці дивовижні дерев'яні хлопчики весело крокують шляхами нашого часу, звеселяють, розважають сучасних дітлахів. І навчають головній істині у житті, як вважав Буратіно: «Це рятувати товаришів, от і все!».