З Новим роком та Різдвом Христовим!

Новини,

Останні новини

Щиро вітаємо усіх з Новим роком та Різдвом Христовим!

Нехай Новий рік буде щедрим на нові досягнення та блискучі перемоги. Нехай щезнуть усі негаразди, прийдуть сили, щастя і добробут, а Різдво принесе втіху та благодать у Ваші серця.

Впустимо до своїх сердець промінь надії від Вифлеємської зорі та тепло Різдвяного дива!

Гуртуймося за спільною молитвою та Святою вечерею у тісному родинному колі, дружно колядуймо – і запросимо до своїх осель щастя, успіх, злагоду та здоров'я!

Хай Господня опіка завжди буде поруч з Вами й оберігає від усіх негараздів!

З історії ялинкових прикрас

Новий рік – це свято, оповите легендами й романтичними історіями. Кожна традиція пов'язана з цікавими фактами з минулого. Ось і новорічна іграшка також має свою історію, адже вона не з'явилася нізвідки. Виявляється, почалося все багато століть тому. Звичай прикрашати ялинку виник багато століть тому. Існувало повір'я, що в деревах живуть духи, від яких залежать майбутній урожай і доля кожної людини, тому духів потрібно було задобрити різноманітними подарунками.

Загальна мода прикрашати ялинки з'явилася в першій половині 16 століття.

Саме тоді жителі європейських країн почали прикрашати свої оселі до Нового року. Попри неодноразові заборони властей, люди приносили додому гілки вічнозелених дерев.

Тоді ялинку оздоблювали практично так само, як зараз: «вифлеємська зірка» на верхівці, «яблука» - прообраз нинішніх скляних куль, втілення біблійного «забороненого плоду», свічки, які сьогодні замінили різноманітними електрогірляндами. Також у середні віки на гілки новорічного дерева обов'язково вішали фігурки з вафель, прообразами яких були прісні хлібці, що використовувалися у обряді причастя.

До середини18 століття прикраси були виключно їстівними. До вищеописаних «оздоб» згодом додалися горіхи, солодощі та фрукти.

З другої половини 18 століття ялинкові прикраси стають більш яскравими: паперові квіти, позолочені ялинкові шишки і порожні яєчні шкаралупи, фігурки з чеканної латуні – феї, ангели тощо. Срібні зірочки, квіти, дощик також з'явилися у 18 столітті. А у 1848 році у містечку Лауш (Німеччина) були виготовлені перші ялинкові кулі. Їх робили з кольорового або прозорого скла, покривали із середини шаром свинцю, а ззовні прикрашали лелітками.

За легендою, перша скляна ялинкова кулька була видута в Лауші через неврожай яблук, які тоді були головною прикрасою ялинок. Так у Німеччині почалося створення новорічних прикрас із тонкого скла. Технологія постійно вдосконалювалась, і незабаром склодуви вже могли створювати дуже тонкі скляні кульки будь-яких розмірів, а також абсолютно різні іграшки: пташок, рибок, виноградні грона тощо. Свинцеве покриття замінили нітратом срібла. Іграшки розфарбовували срібним і золотим пилом.

Декілька десятиліть лаушські майстерні утримували монополію у виробництві новорічних прикрас. Але поступово у різних куточках Європи, США, Японії з'явилися численні конкуренти. Саме тоді, на початку 20 століття, виникла мода на різні види іграшок і способи оздоблення ялинок. У 20-х роках XX століття до цього промислу підключилося богемське містечко Яблонець (Чехія), в наступному столітті – Польща.

Прикраси різдвяних ялинок мінялися залежно від моди. Яскрава, рясно обвішана іграшками новорічна ялинка, така популярна до 1900 року , на межі століть почала вважатися ознакою поганого смаку. Її витіснила строга «стильна» ялинка, витримана в сріблясто-білих тонах. Пізніше знов повернулася тенденція наряджати ялинку просто: солом'яними зірочками і фігурками з паперу та картону.

Спочатку такі фігурки вирізали вдома, але потім тут виникла своя промисловість. Фабрики в Дрездені та його околицях, а також у Лейпцигу спеціалізувалися на неглибокому тисненні позолоченого і срібного картону для фігурок, які здавалися зробленими з металевих листів. Особливою вигадливістю славилися іграшки з Дрездена, розфарбовані власноруч робітниками-надомниками. Тут виготовляли мініатюрні музичні інструменти, всілякі технічні предмети: прядки, екіпажі, запряжені кіньми, колісні пароплавчики, дирижаблі і, зрозуміло, звіряток. Жаби, лелеки, фазани, ведмеді й слони – всім знаходилось місце на гіллі різдвяних ялинок. Дерев'яні ялинкові прикраси, наприклад, барвисті янголи і тонкі різьблені іграшки, відносяться переважно до XX століття.

В Україні перші ялинкові прикраси робили із соломи, скалок, ганчір'я, кольорових стрічок, пізніше з паперу, картону та фольги. Їх виробництвом займались вже спеціальні картонажні майстерні.

Як роблять ялинкові прикраси в Україні

Технології виробництва скляних ялинкових іграшок в Україні вже п'ятдесят років, і за цей час вона зовсім не змінилася. Як і півстоліття тому, новорічні прикраси виготовляють ручним способом. Відомою є українська фабрика в Клавдієві, що під Києвом. На Клавдіївській фабриці не використовують ні пластмаси, ні інших «замінників». У хід ідуть лише натуральні матеріали. Виробництво невибагливих іграшок зі скла — досить складне і трудомістке. Щоб на ялинці з'явилася гарна іграшка у вигляді кулі чи дзвіночка, вона повинна пройти процес видування, сріблення, фарбування, розмальовування. А для досягнення краси й оригінальності всі ці процеси, за невеликим винятком, ось уже півстоліття здійснюються вручну. І навіть не збираються доручати виробництво «автомату»: побоюються, що іграшки тоді втратять свою ексклюзивність. Зі скла і подиху – так народжується майбутня ялинкова іграшка. Користуючись газовими горілками, кілька десятків склодувів видувають із розплавленого скла заготовки майбутніх іграшок. Зі скляних трубок жінки-склодуви вручну видувають з них легкі й тонкі кулі: одну таку кульку «надихають» за 2 хвилини. Без уродженого художнього хисту й гарного окоміру тут не обійтися. Далі скляні кульки вручну сріблять із середини, потім фарбують ззовні в різні барви. І нарешті – розпис новорічних іграшок. Цех художнього оформлення ялинкових іграшок є обличчям фабрики, її естетичною візитною карткою. Особливо обдаровані художниці - робітниці, котрі мають художню освіту або природний хист до малювання, пензлями вимальовують все, що забажає замовник: від зимових узорів – до логотипів організацій та політичних партій. За день через руки кожної проходить від 50-ти до 300 іграшок – залежно від складності.

Побувавши на фабриці, потримавши в руках щойно створену, ще теплу клавдіївську іграшку, можна переконатися в тому, що її якість — серйозний аргумент.

У 2000 році клавдієвська фабрика ялинкових іграшок стала філією найбільшого українського виробництва новорічних прикрас «Галімпекс» (Львів). Вона і досі тішить маленьких українців своїми виробами.

Не втрачають своєї цінності ялинкові іграшки, зроблені власноруч, а надто руками маляти. Хоча сучасна новорічна мода і диктує свої права на ялинкові іграшки, в усі часи ялинку прикрашали іграшками з різноманітних матеріалів: паперу, картону, пластиліну, шишок, горіхів, яєчної шкаралупи... Іграшки-саморобки обов'язково робили діти.

Нині рідко в якій оселі не зустрінеш під Новий рік пишної, з любов'ю прикрашеної ялиночки. Адже лише коли це зелене диво засяє своїми кольоровими вогниками та прикрасами, ми по-справжньому відчуваємо, що в дім прийшло свято!