24 січня — 240 років від дня народження німецького прозаїка, композитора, художника Ернеста Теодора Амадея Гофмана

Новини,

Останні новини

До Гофмана неможливо бути байдужим: його можна любити, можна не розуміти. Але ігнорувати вам його не вдасться, якщо ви вже взяли до рук його книгу. Сказати, що він був надзвичайно талановитим письменником – це нічого не сказати. Переконайтесь у цьому самі.

Ернест Теодор Амадей Гофман народився 1776 року в Кенігсберзі в чиновницький родині. Через кілька років після народження майбутнього письменника батьківська родина розпалася, і його вихованням займався дядько по материнський лінії, сухий і педантичний чиновник. Гофман закінчив юридичний факультет Кенігсберзького університету. Протягом всього життя він служив по юридичному відомству – і служив небезуспішно, робив кар'єру й досягнув високих посад в прусському департаменті юстиції. Проте все життя хотів займатися тільки мистецтвом, адже був багатогранно обдарованою людиною. Гофмана називали «універсальною особистістю в мистецтві».

Він був:

• Всесвітньовідомим письменником;
• Видатним композитором, автором численних музикальних творів: сонат, квінтетів, тріо, однієї симфонії, опер. Автором першої німецької романтичної опери «Ундіна». Його музикально-естетичні погляди вплинули на творчість К. Вебера, Р.Шумана, Р.Вагнера. Виступав як музичний критик під псевдонімом Иоанн Крейслер.
• Художником. Природа наділила цю людину ще й талантом живописця, який теж проявився щиро й розмаїто. Гофман створював чудові театральні декорації, ілюстрації до літературних творів, портрети, пейзажі, але найчастіше вдавався він до карикатур. Ними він наживав собі багато ворогів, але й самого себе він зображав у такому ж стилі.

В усіх мистецтвах, до яких звертався Гофман, він не був дилетантом. Відоме його зізнання в тому, що коли у нього виникає задум, він спершу не знає, в що цей задум виллється – в літературний твір, оперу чи картину. Це є свідченням того, що в основі його задумів лежали ідейно-естетичні концепції, для втілення яких він володів величезним діапазоном засобів вираження.

Ще за життя Гофман досягнув широкого визнання як на батьківщині, так і за її межами. Він був єдиним письменником-романтиком, хто завоював велику популярність в усій Європі, а його творчість ставили в один ряд з Шекспіром і Гете.

Кожне покоління по-своєму трактує твори Гофмана, дещо приймає, чогось не розуміє, проте не залишається байдужим – це головне, і означає, що ідеї письменника живуть і впливають на свідомість і душу читача.

«Лускунчику» - 200 років

«Лускунчик» - це казка для дітей та дорослих. Цього року їй виповнюється 200 років. Проте нею і сьогодні захоплюються. В дивовижній різдвяній казці «Лускунчик» багато поезії, фантазії, видумки – все це дає поштовх для гарної фантазії. Ця казка наповнена неймовірними і незабутніми чарами, якими читач переймається буквально з першої сторінки. Т. Гофман написав цей твір у 1816 році. За її мотивами великий композитор П. Чайковський в 1891 році написав балет. Він став одним з найпопулярніших у світі балетів, а у багатьох країнах – частиною новорічно-різдвяного святкування.

Чудова музика П. Чайковського вабила багатьох хореографів, тому балет пережив рекордну кількість постановок. Його трактували і як просту дитячу виставу, і як розкішну різдвяну казкову феєрію, балет-свято, балет-гру. В різний час на різних сценах свої сценічні версії «Лускунчика» втілювали різні хореографи.

«Лускунчик» - це симфонія про дитинство на зламі. Коли вже хвилюють мрії ще невідомої юності, але ще не відійшли дитячі звички, дитячі жахи, коли ляльки – наче живі, а гра у війну – це бажання бачити себе мужнім, хоробрим. Коли сни поривають думки і почуття вперед, а неусвідомлене – в життя, яке тільки передчувається» (Б.Асаф'єв).

Запрошуємо на гарне читання з творами Ернеста Теодора Амадея Гофмана