27 січня - 125 років від дня народження українського поета, перекладача, лауреата Шевченківської премії Павла Тичини |
 |
 |
 |
Новини,Останні новини |
| Автор: Івано-Франківська центральна міська дитяча бібліотека |
| Вівторок, 26 січня 2016 21:51 |
Зі збірки «Сонячні кларнети», однієї із наймузикальніших творінь у світовій поезії, почалося сходження П. Тичини на Голгофу слави. Справді, читаючи вірші із «Сонячних кларнетів», ми нібито сприймаємо не тільки словесно-поетичний, а й музичний твір, виконаний злагодженим оркестром. Поетові були дані чутлива душа й відкрите серце, які сприймали найменші порухи живої природи та людських почуттів. Так поетично змальовував П. Тичина природу у своїх поезіях, так бачив та пізнавав світ та власну душу. Штрихи до портрета Павла ТичиниМузикальність:
Малярство:
Гармонія з природою:
Лінгвістичні здібності:
Цікаво знати!
2013 року у Франції вийшла збірка «Сонячні кларнети». До неї увійшли поезії 38 українських авторів від класиків до сучасності. Віршами П. Тичини з його однойменної збірки відкривається ця книга. Що читатиП.Тичина «Сонячні кларнети» Поезії збірки несуть глибоко людяний світлий настрій, жадання гармонії, зворушливу відкритість почуттів. Кожен вірш має свою музику. Вона лунає то мелодією органу, то плачем скрипки у віршах «Танцюють згуки на дзвіниці...», створюючи емоційний настрій суму. То чується журлива, повільна, легка мелодія фортепіано, коли ми читаємо філософські роздуми про життя в поезії «Гей над дорогою стоїть верба...». Легке піднесення, сонячний настрій літа, радість відчуваємо, читаючи вірш «Гаї шумлять...», і звуки сопілки, легкі та дзвінки, злітають з кожного слова. Звуки арфи зриваються з кожного рядка вірша «Арфами, арфами...», підкреслюючи мальовничість весняного пейзажу, все молоде й запашне навкруги. Проте це не ідилія: «в душі я ставлю світлий парус, бо в мене в серці сум», - писав поет. 
Збіркою «Сонячні кларнети» П. Тичина створив гармонійний світ і запрошує нас до нього: радійте, будьте щасливі! Читайте збірку П. Тичини «Сонячні кларнети» зимовими вечорами, зігрійте душі теплом і сонцем тичинівського вірша. Відомі літературознавці про ранню творчість П. Тичини«Музичність заполонила все його світосприйняття, і саме слово зробилося для поета не стільки способом висловлювання тих чи інших думок і почуттів, скільки шляхом до виявлення звуку, який сам по собі народжує думки і почуття. З духу музики зародилася ця лірика» В. Стус «Кларнети – це сурми світла, космічного ритму, трембіти, зіткані з проміння. Їх легкий граючий ритм, високе й дзвінке голосіння, граціозні форшлаги і фіоритури, розложисте стакато і лагідне легато чуються в деяких поезіях Павла Тичини зовсім виразно » А. Ніковський «Тичина – це вишуканий естетизм, вроджена інтелігентність, які, безперечно, допомагали, а шляхетність духу давала можливість чути те, чого не чують інші. Його зір не спинявся на другорядному, а бачив світло і музику, око схоплювало космос у всій повноті. І з цього народжувалася симфонія слова – перетинання звуків, голосів і нот, акордів» Д. Дроздовський «Для «Сонячних кларнетів» він вибрав лише ті поезії, де «синтез мистецтв» сягнув довершеності. Мабуть, розуміючи, що вдалося піднятися до засадничо нової літературної якості» Г. Клочек «Такого поетичного синтезу не сягнула жодна стильова система української літератури: потрібен був лиш модерний символізм в особі геніального П. Тичини» М. Наєнко «Замислений мрійник, з м'якою, чулою душею, заслуханою в згуки наокружної природи, в одгомін космічних з'явищ, у світову гармонію, радісний пантеїст (той, хто обожнює природу)якому все навкруги шепоче йому одному зрозумілі мелодії і який сам мріє вголос чудовим, то сильним, то музики повним віршем – такий перед нами став тоді Тичина» С. Єфремов «Павло Григорович Тичина — це шукання й шукання, праця й вимогливість і, нарешті, вміння з безконечного плину образів відібрати найсвіжіший, наймісткіший, наймузикальніший...» Олесь Гончар
|
| «Три янголятка»: Різдвяні історії Бруно Ферерро |
|
| Детальніше... |
Сім чудових історій для наймолодших читачів від відомого священника-письменника отця Бруно Ферреро.