110 років від дня народження О. Іваненко

Новини,

Останні новини

«Писати я почала дуже рано, як тільки вивчилася читати, а читала я з чотирьох років... Псувала на своє безліч паперу... і в шість років вирішила видавати свій журнал. Він називався «Гриб». Мій журнал, правда, після кількох номерів "прогорів"... Але я продовжувала писати нескінченні повісті.»

Навчалася у гімназії, потім у робітничій школі. 1922 року вступила до Полтавського інституту народної освіти.

У 192 році закінчила факультет соціального виховання Харківського інституту народної освіти, у 1931 році —аспірантуру при Українському науково-дослідному інституті педагогіки, керувала секцією дитячої літератури у Київській філії цього інституту. Була вихователькою в дитячій колонії імені Горького під керівництвом Антона Макаренка.

У 1947–1951 роках працювала у видавництві журналу «Барвінок». Померла в Києві 17 грудня 1997 року. Похована на Байковому кладовищі.

Що читати О. Іваненко

«Тарасові шляхи», «Шляхи Тараса»

І сьогодні, у 21 столітті, книга Оксани Іваненко про непересічну долю нашого Кобзаря веде його стежками та дорогами наших дітлахів і вестиме ще не одне покоління дітей України!

Як створювалася книга?

Почалося все з радіопередачі. Редактор дитячого радіомовлення попросив О. Іваненко написати невеличке оповідання про Тараса Шевченка. О. Іваненко пообіцяла спробувати – і написала! Образ Кобзаря настільки привабив її, що вона вирішила продовжувати роботу над цією темою.

Оксана Іваненко об'їздила місця, де Тарас народився, де блукав од дяка до дяка, побачила ті села, ті шляхи-дороги, по яких ходив Шевченко. Так почалися мандрівки письменниці Тарасовими шляхами.

Книга «Тарасові шляхи» видавалася багато разів і з кожним черговим виданням вона розширювалась та поглиблювалась. Понад 20 років провела Оксана Іваненко в такому надзвичайно чудовому товаристві, в такій близькості з Кобзарем. Так з невеличкого оповідання виріс роман з п'яти частин.

Роман «Тарасові шляхи» перекладено мовами інших народів і видано у багатьох країнах світу.

Саме за цей роман О. Іваненко 1974 року було присуджено найвищу нагороду в царині української дитячої літератури – премію імені Лесі Українки.

«Марія», роман

Роман «Марія» про письменницю Марка Вовчка, « кроткого пророка і обличителя жестоких людей неситих», за словами Т. Шевченка. Образ жінки-письменниці у ньому відтворено через столітній проміжок часу так, як його зрозуміла інша жінка-письменниця. Оксана Дмитрівна стала першовідкривачем художнього образу Марка Вовчка.

«Друкар книжок небачених», «Рідні діти», «Богдан Хмельницький», повісті

Оповідання про першодрукаря Івана Федоріва, про хірурга Миколу Пирогова, артистку Марію Заньковецьку.

За твори для дорослих читачів Оксана Дмитрівна Іваненко 1986 року була відзначена званням лауреата Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка.

Казки

«Серед казкарів Оксана Іваненко посідає особливе місце. Вона уподобала жанр напівчарівної казки з пізнавальним, природничим ухилом. Хоч у сюжетах її казок і проявляється певна доля фантастики, хоч і тварини, і квіти, і дерева розмовляють у них людською мовою, фантастика – лише ошатне прикриття, футляр для тих наукових відомостей, які приховані всередині », - писали про казки О. Іваненко К. Чуковський та С. Маршак.

«Лісові казки» розповідають про тварин та рослини лісу. Маленькі читачі, знайомлячись з «Лісовими казками», відразу розумнішають, бо набираються знань про звички, спосіб життя, зовнішній вигляд „ лісових жителів", про роль у природі кожного з них. Письменниця розповідає про те, чим харчуються білки, як організовують бджілки свою роботу у вулику та під час збирання нектару, які звички мають джмелі та як розмножуються кульбабки, як із чого виростають молоді дубочки. Ніби оживляючи природу, Оксана Іваненко через почуття, переживання, думки її представників розкриває справжні дива, які щомиті творяться навколо.

Герої казок мають свої характери, вони розмовляють один із одним, дружать та ворогують, радіють, сердяться, дають поради. Словом, живуть своїм життям. А маленькі читачі вчаться у лісових мешканців берегти природу, слухати й знати «мову матері-землі», любити свій край.

Відзнаки за літературну працю

Оксана Іваненко є лауреатом літературної премії імені Лесі Українки (1974) за повість «Рідні діти», роман «Тарасові шляхи» та «Лісові казки»); лауреатом Шевченківської премії (1986) за книгу «Завжди в житті»).

Авторка нагороджена орденом Дружби народів, трьома орденами Знак Пошани, медалями

Близько 70 років працювала О. Д. Іваненко на літературній ниві. Уже давно виросли читачі її перших казок та оповідань. На зміну їм прийшли молодші покоління, які так само щиро захоплюються книжками письменниці. Бо її твори несуть знання, вчать людяності, патріотизму. У кожному з них відчувається глибоке розуміння дитячої душі.