Чорнобиль: до 30-річчя Чорнобильської трагедії

Новини,

Останні новини

Уже три десятиліття минуло від дня однієї з найтрагічніших подій в історії всього людства, найтрагічнішої події нашої держави – аварії на Чорнобильській атомній електростанції. 26 квітня 1986 року весь світ побачив силу і безпощадність атома, який здатний, вийшовши з-під контролю людини, знищити не лише людство, а й спопелити весь світ.

Історія після тієї чорної п'ятниці поділилася на дві епохи: до чорнобильську і післячорнобильську. Та Україна найбільше потерпіла від цієї трагедії. Ядерний кинджал врізався у саме серце України, променевий скальпель пройшовся по генетичному коду великого народу. Сьогодні ми говоримо про велику трагедію нації. Скількох людей уже поглинув ядерний монстр, скільки залишилися інвалідами, і скільки ще століть, скільки ще поколінь розплачуватимуться з безжалісним атомом – невідомо. Адже ще й нині ми не усвідомлюємо всіх наслідків лиха, не осягаємо усієї глибини катастрофи.

Сьогодні, через три десятиліття після найбільшої техногенної катастрофи людства, вже виросло покоління, представники якого навіть не народилося у ті страшні дні. Але, незважаючи на це, вони, а також їхні діти і внуки ніколи не забудуть тих, завдяки кому вони з'явилися на цей світ. Допоможуть нам не забути ті страшні дні художні і документальні твори про Чорнобиль.

Пам'ять у книгах (Що читати про Чорнобиль)

Книжково-ілюстративна виставка презентує  художні твори , присвячені Чорнобилю.

Усі жахіття й проблеми Чорнобиля знайшли відгук у серцях і думах українських письменників. У перші дні після катастрофи на сторінках літературних часописів, зокрема в «Літературній Україні», з'явилися пристрасні публіцистичні виступи Олеся Гончара, Бориса Олійника, Івана Драча. Згодом були надруковані поетичні твори Бориса Олійника, Наталки Білоцерківець, Леоніда Горлача, Світлани Йовенко.

Світлана Алексієвич «Чорнобиль: хроніка майбутнього»

Художньо-документальний роман білоруської письменниці Світлани Алексієвич, Нобелівської лауреатки 2015 року, говорить голосами «маленьких людей» про катастрофу, що зруйнувала мільйони життів, перевернула світогляд цілого покоління, а заразом відхилила залізну завісу й підважила непорушну, здавалося, конструкцію радянської держави. Роман створено на основі розлогих інтерв'ю з очевидцями та потерпілими від Чорнобильської трагедії: ліквідаторами та їхніми близькими, вимушеними переселенцями з уражених радіацією регіонів та самоселами «зони», посадовцями, від рішень яких залежали долі десятків тисяч людей, та дітьми, котрі знали, що народилися вже приреченими.

«Я думаю, що коли б ми зрозуміли Чорнобиль, то про нього було б написано значно більше. Знання про наше незнання паралізує нас», — зауважила Світлана Алексієвіч, і з цим можна лише погодитися...

Книжка розрахована на дітей старшого шкільного віку та на широке коло читачів.

Михайло Загреба фотонариси « Під полиновою зорею», фотокнига «Пропусти Чорнобиль крізь серце» ( 2002)

Даниною пам'яті журналіста, ліквідатора, учасника історико-культурної експедиції Мінчорнобиля України Михайла Загреби є його дві книги: фотонариси « Під полиновою зорею» (1996) та фотокнига «Пропусти Чорнобиль крізь серце» ( 2002).

Леонід Даєн «Чорнобиль- трава гірка», документальна повість

Документальна повість про пожежників, які грізної ночі 26 квітня 1986 року першими вийшли на поєдинок з вогненною стихією на ЧАЕС, про людей мужніх, до кінця відданих своїй справі, своєму священному обов'язку.

Нікого не залишать байдужим скорботні сторінки про те, як помирали в клінічній лікарні від променевої хвороби герої Чорнобиля.

Хай зустріч з героями цієї документальної повісті стане для вас, читачі, уроком добра і мужності.

Повість розрахована для дітей старшого шкільного віку.

Євген Гуцало «Діти Чорнобиля»

«Діти Чорнобиля» з'явилася в 1995 році.  Це правдиві розповіді про трагічне буття юних героїв післячорнобильської України.

Чорнобильські діти умить стали дорослими. Їх дитинство обірвалося з вибухом на АЕС. Недитячі хвороби, недитячі думки. Калина турбується, чи "винувата" вона у чомусь, сприймаючи, очевидно, хворобу як кару за якусь провину. Мар'яна переносить свою любов до загиблого брата на його майбутнього сина. Персонажі збірки – Катря, Калина, Савка-Савка, Пальма, ворона, заєць, кінь – слабкі й беззахисні у світі, де йде боротьба за виживання.

Книжки розраховані для дітей середнього та старшого шкільного віку.

Іван Драч «Чорнобильська мадонна», поема

Несумісні поняття Чорнобиля і Мадонни автор поєднав у співі-плачі про страшну драму невеликого міста над Прип'яттю.

Поет не вдається до перебігу жахливих подій, а висвітлює крізь призму людського горя, показує понівечену людську долю на перехресті конкретного життя та всесвітньої історії.

Всеукраїнській біді присвячена і поема І. Драча «Чорнобильська мадонна» (1988). І у назві поеми, і в образі солдатської матері, босі сліди якої бачимо біля саркофага (там вона шукає свого сина, яким став жертвою атомної стихії); і в образі хрещатицької мадонни — молодої божевільної жінки, яка, мов привид, бродить по київських вулицях з лялькою чи мертвою дитиною на руках; і селянської мадонни, і в збережених іменах, фактах, розповідях учасників ліквідації аварії звучить вимога відповідальності перед совістю, перед людством за погублений світ.

Поема «Чорнобильська Мадонна» відзначається не лише філософською глибиною, а й постановкою етичних проблем, які сягають далеко за межі причин і наслідків катастрофи: це і крик авторового болю, це і крик болю природи, України, людини, людства, це  і пересторога бути пильними, людяними, правдивим, щоб зберегти планету.

Поема розрахована для дітей старшого шкільного віку.

Борис Олійник «Сім», поема

Подією в літературі стала поема Бориса Олійника «Сім» (1987). Цей твір присвячено пам'яті відважних шести пожежників, що самовіддано вступили у боротьбу зі смертю, та кінорежисера Володимира Шевченка, який знімав фільм про спробу людей протистояти стихії. »Мов з козацького реєстру» вичитуємо імена сміливців: Віктор Кібенок, Микола Вашук, Василь Ігнатенко, Микола Титенок, Володимир Тишура, Володимир Правик, Володимир Шевченко.

Завдяки Б. Олійнику, його продуманому художньому прийому поіменної переклички свічка пам'яті горітиме у віках і нагадуватиме про кожного героя чорнобильських подій.

Велику увагу звертає Б. Олійник у поемі на проблеми моралі. Осмислюючи глобальність чорнобильської трагедії, автор спонукає читача заглянути у свій внутрішній світ, побачити й оцінити власну совість і власну антисовість. Власні недоліки, власне зло, притаманне майже кожній людині, уособлене в міфологічному образі крука.

Поема розрахована для дітей старшого шкільного віку.

Ліна Костенко «Зона відчуження», повість

Ми — атомні заложники прогресу.
Вже в нас нема ні лісу, ні небес.
Так і живем од стресу і до стресу,
Абетку смерті маємо — АЕС

Л. Костенко

Ліна Василівна Костенко, яка близько до душі сприйняла Чорнобильське лихо, з 1991 року займається чорнобильськими проблемами, неодноразово сама побувала в зоні, перейнялась долею покинутих, спустошених сіл та знівеченими долями людей, відірваних від рідної землі. Гострим болем відгукнулася в серці Ліни Костенко чорнобильська трагедія. З-під її пера виходять сповнені гіркоти і страждання поетичні рядки: « Атомний Вій опустив бетонні повіки»:

Атомний Вій опустив бетонні повіки.
Коло окреслив навколо себе страшне.
Чому Звізда-Полин упала в наші ріки?!
Хто сіяв цю біду і хто її пожне?
Хто нас образив, знівечив, обжер?
Яка орда нам гідність притоптала?
Якщо «наука потребує жертв», —
чому ж не вас вона перековтала?!

В цьому творі розповідається про те , на що перетворились поліські села після вибуху на Чорнобильській атомній станції. 30-километрова зона стала руїною, «величезним, вирваним з тіла України шматком землі».

Те, що там сталося за три роки, передається через сприйняття солдата-дезертира Андрія, людини, яку було покарано керівництвом військової частини за любов до рідного краю, до свого багатостраждального народу. Звинувачений у сепаратизмі, обізваний «самостійником», тяжко побитий, він тікає у зону відчуження. Андрій був людиною релігійною. І тому, коли побачив «мертву зону», край, що постраждав не лише від радіації, а й від мародерів, які пограбували, понівечили, осквернили все святе, що робить людей людьми, йому захотілося «помолитися», «скупатися», позбутися скверни і вмерти, «розбивши голову об мур». Та церков не було. Хрест можна було побачити лише на цвинтарі. Туди й ходив молитися Андрій.

На думку письменниці, вибух на атомній станції — ще не кінець. Кінець світу — це осквернення, святотатство, яке стало типовим явищем на землі.

«Спинися і схили свою голову! Перед тобою зона національної трагедії. Тут загинуло Українське Полісся. Пошануй святу пам'ять і страждання цього народу», — закликає Ліна Костенко.

Твори Л. Костенко розраховані для дітей старшого шкільного віку та широкого кола читачів.