Екскурсія у кімнату-музей Івана Франка із зупинками біля міст, пов’язаних з іменем поета

Новини,

Останні новини

Ідучи до музею, бібліотекарі обрали шлях, де є міста, пов’язані з іменем Великого Каменяра.  Зупинялися біля них та згадували сторінки біографії письменника.

По-перше, згадали, що наше місто колись носило назву Станіславів та було перейменовано на Івано-Франківськ у 1962 році. Цього року ми відзначаємо 160-річчя з дня народження поета. Отже, ми сьогодні здійснимо екскурсію по місцях, пов’язаних з іменем Івана Яковича Франка.

Перша зупинка: могила Джозефи Дзвонковської

Розповідь про друге кохання Франка.

Зупинилися, згадали про кохання Івана Франка. Письменник багато разів бував у нашому місті. Мав тут вірних друзів, писав і читав свої твори. Тут прийшло до нього кохання…

Юзефа Дзвонковська… Її могилу відновлено в Меморіальному сквері м.Івано-Франківська.. На ній написані дати народження і смерті  — 1862–1892. Усього 30 років життя…

Юзефа Дзвонковська стала для Франка другою музою  -- наповнила душу Франка «дивом золотим», незмірним щастям і невимовно пекучим горем.  Іванові та Юзефі не судилося поєднати своїх доль.   

Це була надзвичайно вродлива, розумна дівчина з досить-таки передовими й оригінальними поглядами. «Бліде ніжне личко з буйними золото-жовтими косами, з синіми глибокими очима, з калиновими губами», «струнка, скромно, навіть дуже просто скроєний одяг». Це приблизний портрет Юзефи Дзвонковської, тої, якій поет присвятив і такі рядки:

Не схиляй своє личко прекрасне,

Не загулюй повіками віч,

Із котрих то мигоче, то гасне

Промінь світла в життя мого ніч.

Вона не відповіла взаємністю… Він страждав. Лиш потім довідався про справжню причину, чому так зробила. Юзефа була хвора на сухоти. Скоріше чи пізніше хвороба мала звести її в могилу. Тому не могла стати його дружиною. Відмовила, як і всім іншим, хто старався «о її руку». Інші не знали нічого, а Франкові вона сказала. Чесно і відверто. Кохання не для неї.

«Але ж так не можна! Нехай вона не могла його любити, але вбивати любов у собі взагалі — не можна. Вона, Юзефа, не має права відмовитися від любові, бо лише той, хто збагнув силу кохання, здатний глибше зрозуміти і велич любові до людей. Він бажає їй всьогона-всього… полюбити…І знову ніби повіяв вітер із майбутнього «Зів’ялого листя». І знову ніби хтось шепнув: «Не надійся нічого…»

Явилась друга — гордая княгиня,

Бліда мов місяць, тиха та сумна,

Таємна й недоступна, мов святиня.

Мене рукою зимною вона

Відсунула і тіпнула таємно:

«Мені не жить, тож най умру одна!»

І мовчки щезла там, де вічно темно.

«Саме їй, Юзефі Дзвонковській, присвячено ще один вірш із збірки «Зів’яле листя» — «Вона умерла!», в якому автор передає біль утрати і розпач:

Лиш біль страшний, пекучий в серці там

Все заповнив, усю мою істоту.

Лиш біль і се страшенне: бам, бам, бам,

А сліз нема, ні крові, ані поту

І меркне світ довкола, і я сам

Лечу кудись в бездонну стужу й сльоту.

Ридать! Кричать! — та горло біль запер.

Вона умерла! — Ні, се я умер.

Друга зупинка: Пам’ятник І.Я.Франкові

Розповідь про пам’ятник.

Це місце, до якого у визначні дні для І.Франка приносять квіти, виголошують промови, читають вірші.

Пам’ятник Іванові Франкові відкрито у серпні 1995 року. Цей пам’ятник – найбільший, наймасштабніший у місті. Підготовка до його встановлення йшла добрих 15 років. Скульптор М.Посікіра і Л.Яремчук. Фігура Франка задумлива, стоїть на фоні гігантських брил бронзи, які символізують язики полум’я.

Біля пам’ятника відбуваються урочистості з нагоди річниць письменника, поетичні читання, сюди приходять гості нашого міста та молодята.

Третя зупинка: Музично-драматичний театр імені І.Франка

Розповідь про театр.

Музично-драматичний театр імені І.Франка – важлива споруда міста. Він прийняв перших глядачів міста у грудні 1980 року. Це одна з найкращих театральних споруд в Україні. За оригінальне вирішення художнього оформлення групі прикарпатських митців на чолі з архітектором Д.Сосновим присуджено Державну премію України ім. Т.Шевченка.

На підмостках театру неодноразово ставилися твори І.Франка. Це й «Украдене щастя», й «Сойчине крило», й опера «Мойсей».

Сам Франко у 1912 році приїздив до Станіславова, щоб читати свою знамениту поему «Мойсей».

В свій час Іван Франко наголошував, що «народ, що не вміє шанувати своїх заслужених мужів, не вартий імені культурного народу». На ці слова Франка від імені українського народу відповів В.Сосюра: «Образ твій ми бережем з любов’ю в граніті, в бронзі і в серцях своїх».

Місто Івано-Франківськ сьогодні відкрило нам деякі сторінки, що пов’язані з ім’ям великого Каменяра. Місця перебування І.Франка у нас в місті зазначені меморіальними дошками. Коли мандруєте містом, уважно придивляйтеся навколо. І ви багато чого дізнаєтесь.

Четверта зупинка: Вулиця Івана Франка

Розповідь про вулицю.

Належить до найдавніших вулиць міста. Відома з 18 століття. Її історична назва – Вузька Заболотівська. Від 1956 року, на відзначення 100-річчя від дня народження великого Каменяря, стала вулицею Франка.

П’ята зупинка: Кімната-музей Івана Франка

Далі учні відвідали кімнату-музей Івана Франка. Екскурсію провела бібліотекар Одокій Оксана Миронівна та запросила приходити у кімнату-музей, адже тут зібрано багато літератури про І.Я.Франка.