24 листопада - 190 років від дня народження італійського дитячого письменника Карло Коллоді

Новини,

Останні новини

135 років тому в римській "Дитячій газеті" була вперше надрукована казка Карло Коллоді "Пригоди Піноккіо. Історія дерев'яної ляльки".

Одна з найдобріших і повчальних казок "Піноккіо", написана Карлом Коллоді, завоювала любов дітей і дорослих своєю щирістю, навчила добру і чесності, допомогла багатьом подолати власні страхи і розповіла про те, що найзаповітніші мрії збуваються.

Карло Коллоді, справжнє ім'я Лоренціні, народився 24 листопада 1826 року у Флоренції у дуже бідній родині Доменіко Лоренціні. Батько служив поваром у маркіза Гінорі. Карло був старшим із десятьох дітей. Влітку усіх дітей відвозили у містечко Коллоді, на батьківщину матері. Саме назву містечка свого дитинства Карло, зайнявшись журналістикою, взяв за псевдонім, з яким увійшов до літератури. За його власними розповідями, у дитинстві він був відчайдушним шибеником. Тому мрії героя його найвідомішого твору Піноккіо «їсти, пити, спати, насолоджуватися та з ранку до вечора вештатись» були добре знайомі Карло. А історії, які він вигадував для приятелів, можна вважати першими літературними вправами майбутнього письменника.

Якось у червні 1881 року редактор «Дитячої газети» отримав від свого друга Карло конверт з рукописними сторінками з таким приписом: «Надсилаю тобі це дитяче лепетання, роби з ним, що хочеш, але якщо надрукуєш, заплати як слід, щоб мені захотілося його продовжувати». Це була історія маленького дерев'яного хлопчика Піноккіо. Як згадував пізніше Коллоді, задум цієї надзвичайної казки–пригоди визрів майже миттєво, і він створив її впродовж однієї ночі! Головним героєм казки став хлопчик-маріонетка (італійською – буратіно), який безперервно потрапляв у всілякі неприємності через свій характер. Коллоді назвав його Піноккіо, від слова «піно» - сосна, що на тосканському діалекті означає «сосновий горішок». За «Історію маріонетки» редактор заплатив автору 50 лір, і 7 липня 1881 року в його газеті з'явилися дві перші історії про Піноккіо. У липні – жовтні було надруковано ще 13 глав, та вже у жовтні, після 15-ої глави, було слово «кінець».

Чому ж так подобається дітям та дорослим образ Піноккіо – звичайного хлопчика, здорового та пустотливого, зі своїми чеснотами та недоліками? Він не «цяця-хлопчик» з нудно-повчальних дитячих книжок, але й не герой типових історій про «поганих» дітей, котрі обов'язково перевиховуються у кінці книжки. Все, що коїться з дурненькою, легковажною дерев'яною лялькою, яка мріє стати справжнім хлопчиком, являє собою нелегкий шлях маленької дитини до усвідомлення нею важливості усіх людських чеснот. Становлення її моральності відбувається через самостійне пізнання світу, навчання на власних помилках.

Ця казка об'єднує дітей різних країн, вчить їх жити у мирі, любові та злагоді. Недаремно італійці жартують, що Піноккіо невідомий лише у тих країнах, де немає дітей. Найцікавіше, що з цією книжкою пов'язане одне зовсім справжнє диво. У тому січні 1883 року, коли казку закінчили друкувати в Італії вперше, за багато тисяч кілометрів від сонячної Флоренції, у далекій засніженій Росії народився той, хто через багато років по-своєму розповів історію про дерев'яну ляльку Буратіно. ( Дивись тут )

Карло Коллоді не мав сім'ї . Він помер у 1890 році - через сім років після появи на світ «Пригод Піноккіо» - від нападу астми. Але він навіть не міг уявити, якої великої слави зазнає його твір. Сталося так само, як і в його романі, — Піноккіо почав жити власним життям незалежно від життя свого батька. А у Флоренції на одному непомітному будинку встановлено меморіальну дошку зі скромним написом: «Тут в 1826 році народився Карло Лоренціні Коллоді – батько Піноккіо».

Книжка святкує ювілей – 135 років