Велика голова

Читати казки онлайн

Був собі маленький хлопчик Кунь. Пішов якось Кунь з товаришами до лісу. А коли надвечір додому вертав, у нього вже й сили не було — так притомився. От Кунь і каже:

— Кому кортить подивитись на велику голову?

— Усім! Усім! — закричали діти.

— Тоді хутчій спорядіть мені ноші з гілля та й несіть, куди казатиму.

Діти так і зробили.

Ото несуть вони Куня, несуть, а потім і питають:

— Ну, то де ж та велика голова?

— Далі, далі, — каже Кунь.

Так прийшли вони в село, а там і до Куневої хати.

Завів Кунь дітей у сінці темні, а сам — у хижку, запалив лампу — і назад.

— Гляньте, — кричить, — гляньте! Дивляться діти, а на стіні й справді голова — чорна, страшна, ще й росте.

Усі в крик та надвір. А Кунь їм:

— Не бійтеся. Це ж... Це...

Та й не доказав. Самі здогадайтеся, що то було.