Горіх

PDF Print E-mail

Оповідання про літо

Автор: Віктор Заблоцький   

Він ріс у нашому дворі поміж каштанами й кленами. Чи його по­садці? хто, чи сам посіявся ніхто не знав. Стояв високий, стрункий, з розлогими вітами, на яких серед пахучого листя зеленіли ще дрібні кульки горіхів.

Раптом я побачив, як до горіха, злодійкувато оглядаючись, підійшов хлопець і здоровенною палицею за­ходився гамселити по гіллю. Він на­магався збити недозрілі плоди. Де­рево шелестіло, сипалося листя... Мені здавалося, що воно тихо стогне від болю й незахищеності.

Хлопець був старший за мене, але я вже не думав про це. Швидко ки­нувся до нього й вихопив з його рук палицю.

— Ти нащо дерево нівечиш? — закричав я.— Хіба не бачиш, що го­ріхи зелені? А скільки гілок пообби­вав...

— А ти хто такий?..— витріщив очі бешкетник.— Воно що — твоє?..

Моє! — розпалився я. І раптом додав примирливо: — Моє і твоє. Достигнуть — тоді й приходь, пола­суємо горіхами.

Незнайомець глипнув на мене, по­стояв трохи, певно, вирішував, що йому робити далі, потім махнув ру­кою:

— А-а-а... Нехай росте. Бувай! І пішов своєю дорогою.

А мені стало радісно, гарно. Я пі­дійшов до горіха й тихенько йому сказав: «Рости, горішку. Рости й не бійся. Я тепер тебе завжди захища­тиму».

 

Знайомтесь: книжка!

Томас Кініллі Список Шиндлера

tomas_kinniliВ основу роману лягли спогади в'язня краківського гетто, приреченого на смерть і врятованого Шиндлером.

Детальніше...

Опитування №11

Чи є для Вас родинне читання радісною подією сімейного спілкування?

Так - 88.9%
Ні - 11.1%

Всього голосів: 9
голосування за це опитування закінчилось на: 07 трав. 2016 - 21:11
Банер