Котляревський – душа, дух та духовність українців: до 270 –річчя від дня народження

PDF Print E-mail

Останні новини

Автор: Івано-Франківська центральна міська дитяча бібліотека   
Четвер, 01 серпня 2019 11:06

86_869 вересня 1769 року народився Іван Котляревський - український письменник, поет, драматург, громадський діяч.

Його поема «Енеїда» стала першим в Україні літературним твором, написаним народною українською мовою. Іван Франко у поезії «Котляревський» писав: «Так Котляревський у щасливий час Вкраїнським словом розпочав співати, І спів той виглядав на жарт не раз. Та був у нім завдаток сил багатий, І огник, ним засвічений, не згас, А розгорівсь, щоб всіх нас огрівати».

Про письменника

88_88У середині XVIII ст. Полтава була містечком з тисячею низьких дерев'яних, але чисто вибілених будиночків. В одному з них на високій горі, неподалік Успенської церкви, в сім'ї канцеляриста міського магістрату 9 вересня 1769 року народився Іван Котляревський. Початкову освіту Котляревський здобув у дяка. У 1780 році він вступає до семінарії, яка була на той час єдиним середнім навчальним закладом у Полтаві. Семінаристи жили в надзвичайно важких умовах; у навчанні панувала схоластика, зубрячка. Проте на той час у семінарію вже починали проникати й нові віяння. Юнак Котляревський вивчає стародавні, а також німецьку й французьку мови, знайомиться з античною літературою, зокрема з творчістю великого римського поета Верґілія. Перебуваючи в семінарії, Котляревський захоплюється віршуванням. За свідченням першого біографа І. Котляревського, українського громадського і культурно-освітнього діяча Степана Стебліна-Камінського, «ще в юному віці Котляревський мав пристрасть до віршів і вмів до всякого слова майстерно добирати рими, дотепні і вдалі, за що товариші його по семінарії прозвали «римачем» ». Можливо, ще в семінарії Котляревський почав перелицьовувати поему «Енеїда» класика римської поезії Верґілія.

До витоків «Енеїди» Котляревського

Ще в семінарії Котляревський почав перелицьовувати поему «Енеїда» класика римської поезії Верґілія. Полишивши семінарію, Іван Котляревський довгий час був домашнім вчителем у дітей золотоніського поміщика. Вдень займався вихованням та навчанням дітей, а ввечері одягав кобеняк, а під нього мережану чумацьку сорочку89_89 тайшовдопарубоцького та дівочого гурту. Танці, співи, жарти, забави – все було до душі молодому поетові. А коли траплялася нова пісня чи приказка, чи жарт, то обов'язково потрапляла до записничка поета. Іван Котляревський цікавився також фольклором на весіллях, купальських ігрищах, весняних святах і обжинках. Вражали та залишалися в пам'яті тужливі звуки бандури, співи та розповіді кобзарів талірників. «Невже така багата поетична душа так і залишиться безсловесною? Українське слово має прозвучати на весь світ», - так, напевно, думав Іван Котляревський, адже саме народ наштовхнув його на думку написати «Енеїду». А старий Вергілій допоміг у цьому намірі! Близько 30 років працював Іван Котляревський над своїм твором – результат виявився вражаючим: з «Енеїдою»І.Котляревського світ почув українське слово! «Педанти здивувались і замовкли. Жовчні люди схопили цю книгу з наміром потішитися, вилаяти її, знищити зухвалого письменника, але з перших сторінок їхній гнів минув – вони почали сміятися», – свідчив сучасник І. Котляревського.

Цікаві факти

  • Багато біографів схиляються до того, що саме через нещасливе кохання учитель Котляревський пішов в армію і до кінця життя так і не одружився. Коли 25-річний Котляревський працював домашнім учителем у пана в селі Золотоноша, закохався в 20-річну Марію – бідну родичку господаря. Батько її до Котляревського ставився добре, але Марія вже була обіцяна іншому, про що й сказали учителеві. Він негайно покинув і той маєток, і цивільне життя, й пішов в армію. У 27 років став кадетом Сіверського карабінерського полку. Із армії пішов капітаном, хоч міг дослужитися до вищих чинів.
  • Віддав 25 років службі на посаді наглядача (директора) дому виховання дітей бідних дворян у Полтаві. За це одержав від царя чин майора. Цар Олександр І приїхав до Полтави 1818 року та запитав, чи не нагородити за громадські заслуги відставного капітана Котляревського гідним цивільним чиновницьким титулом. Полтавські чиновники відказали, що він смертельно образиться і краще дати йому чин майора. Із армії у відставку Котляревський пішов "с правом ношения мундира". Це давало меншу зарплату, ніж у звичайного цивільного чиновника. Але він не хотів розлучатися з мундиром.
  • "Енеїда" Котляревського була в бібліотеці Наполеона. Великий князь Микола Павлович — майбутній цар Микола І — попросив собі аж два примірники. А радянські дослідники підкреслювали, що "Енеїда" Котляревського була у Ленінський бібліотеці. "Енеїду" Котляревського російською перекладали тричі.
  • Краєзнавцям вдалося дізнатися, що в Івана Котляревського була таємна покровителька. На початку ХІХ століття в Полтаві створилося таємне «Товариство малоросійське». Одним з його членів і співавтором програмних документів був Котляревський. Після повстання декабристів у цій справі проводилося слідство, але Івана Петровича до відповідальності не притягнули. Знавець літератури Євген Руднєв знайшов в одному з сибірських архівів лист Сергія Волконського, де є такий рядок: «Котляревського від каторги врятувала жінка, яка його любила». Науковці перебрали всіх мешканок округи і вирахували найбільш підходящу кандидатуру: Варвара Рєпніна – дружина генерал-губернатора Миколи Рєпніна, вони 17 років прожили в Полтаві та тісно спілкувалися з Котляревським. Микола навіть подарував письменнику свій портрет. А Варвара замовила йому переклад з французької роботи Дюкена для Полтавського інституту шляхетних дівчат - три томи по 500 сторінок французького чтива він перекладав 15 років.
  • Прямих нащадків Котляревський не залишив. Перед смертю відпустив на волю кріпаків — шість душ. А дім на горі в Полтаві заповів своїй економці, Мотрі Векливечивій, унтер-офіцерській вдові.

І. Котляревський в історії української літератури

90_9030 серпня 1903 року в Полтаві було урочисто відкрито пам'ятник першому класикові нової української літератури, виконаний відомим скульптором Леонідом Позеном. Це бронзовий бюст майже шестиметрового пам'ятника, що увінчаний лавровим вінком. В нижній його частині створені три горельефа із зображеннями персонажів з трьох легендарних творів автора - «Енеїди», «Наталки Полтавки» і «Москаля-чарівника». Монумент визнаний одним з головних шедеврів українського скульптурного мистецтва. На відкритті пам'ятника в 1903 році були присутні багато представників інтелігенції того часу: Михайло Коцюбинський, Леся Українка, Панас Мирний, Василь Стефаник. 

У своїй промові Михайло Коцюбинський зазначив, що «занедбане й закинуте під сільську стріху слово, мов фенікс з попелу, воскресло знову... і голосно залунало по широких світах» із його творів. Ця думка перегукується з поезією Т. Шевченка «На вічну пам'ять Котляревському»: «Будеш, батьку, панувати, Поки живуть люди; Поки сонце з неба сяє, Тебе не забудуть!»

Літературна спадщина Івана Котляревського

Це п'ять творів:

  • поема «Енеїда»
  • драма «Наталка Полтавка» 
  • драма «Москаль-чарівник»
  • ода «Пісня на Новий 1805 год нашому батьку і князю Олексію Борисовичу Куракіну»
  • «Ода Сафо»
 

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Знайомтесь: книжка!

Люсі Гокінг. Джордж і корабель часу

goking_korabel_hasyКоли Джордж застрибує в космічний корабель і разом із вірним супутником Бульцманом мчить крізь незнані простори,

Детальніше...

Опитування №11

Що читаєш влітку?

Літературу за шкільною програмою - 24.2%
Додаткову літературу - 33.3%
Обидва варіанти - 42.4%

Всього голосів: 33
голосування за це опитування закінчилось на: 31 серп. 2019 - 00:00
Електронний каталог
Віртуальна реальність
Переможець конкурсу