Поет абсолютного слуху: до 85-річчя від дня народження Миколи Вінграновського

PDF Print E-mail

Останні новини

Автор: Івано-Франківська центральна міська дитяча бібліотека   
Субота, 06 листопада 2021 15:27

ving_1Неповторний і талановитий. Він написав розкуті, вільні від штампів, дотепні, мелодійні поезії,

і такі ж мелодійні та неповторні оповідання. У чому секрет його творчості? Він сприймає дійсність не лише людськими чуттями, а й «чуттями» всього живого, що єднає все у спільному для всіх відчутті.

«Неповторна індивідуальність Вінграновського невловна і біжуча, як живе срібло. Його поезія – стихія, що в ній цілковито відсутня якась навмисна спрямованість, передбаченість. Постійне переливання настроїв, станів, натхненна гра уяви. Ніколи не вгадати, про що він говоритиме за мить, що зрине дивовижне з глибинних нутрів його душі і який настрій хвилею його огорне й хвилею спаде, щоб поступитися місцем іншому...» Іван Дзюба

У дитячу літературу Микола Вінграновський прийшов на початку шістдесятих років, коли в журналі «Ранок» з'явилися оповідання «Бинь-бинь-бинь» і «Чорти», героями яких є діти. Тоді ж були надруковані і його перші вірші для дітей, які увійшли в окрему збірку «Андрейко-Говорейко». Пізніше побачили світ такі оригінальні книжки поезій: «Мак», «Літній ранок», «Літній вечір», «Ластівка біля вікна», «У Неквапи білі лапи» та інші.

У віршах поет багато уваги приділяв зображенню природи. Він захоплювався її чарами, красою, таємничістю. Природа у його творах у постійному русі, у змінах, сприймається, мов жива істота.

Прозові твори М. Вінграновського для дітей відзначаються багатоплановістю образів, елементами казковості, фантастикою, гумором – і все це разом творить дивний прекрасний світ, у якому живуть і співпрацюють людина і одухотворена природа.

ving_7

Книги М. Вінграновського, як величне світле вікно, через яке в духовний світ дитини вливається навколишнє життя. Його твори розвивають художнє мислення дитини, збуджують у неї потяг до власної творчості.

За дитячі книжки 1984 року Миколі Вінграновському присуджено Державну премію ім. Т.Г. Шевченка.

Помер у травні 2004 року від тяжкої хвороби.

Доторкніться до чудового слова Миколи Вінграновського, прочитавши уривочки з його творів. Можливо, вам захочеться прочитати ці твори повністю?!

«Первінка»

ving_3«Ішов останній рік війни. У напівзгорілій хаті жила селянська родина: жінка Марія та її троє дітей. Найстарший з них — Миколка — мав усього років з дванадцять.

Голодно було в їхній оселі, проте Марія ті гроші, що присилав з фронту її чоловік Максим Миколайович, не витрачала, сподіваючись купити корову. Назбирала вже двісті тисяч, але наприкінці війни гроші були дуже знецінені: буханець хліба на базарі коштував від тридцяти до п'ятдесяти карбованців.

Була весна. Марія хворіла і не могла сама піти на базар, тому купити корову мусила доручити Миколці. Зі схованими за пазухою грошима хлопець прийшов у напівзруйноване містечко. Вже йшлося на після обіддя, і базар знелюднів. Корів було лише чотири. Біля однієї з них почув, що корова дає до двох відер за день, як на добру пашу. Та за неї просили чотириста тисяч. Миколка почалапав до інших корів.»  (Микола Вінграновський)

«Гусенятко»

ving_2_gys"Гусенятко розплющило одне очко, потім друге, пискнуло і — народилося. Мама подивилась на нього, вкрила його крилом і заплакала: вночі гуси мали відлітати. Її чоловік з табуном і старшими дітьми зранку подався політати над полем і плавнями перед відльотом. Гуска лишалася на пізнім своїм осіннім яйці. Вона ще мала надію, що з цього яєчка нікого не буде, — аж на і є, знайшлося: згорблене, вогке, сумне, з прилиплою шкаралупкою на дзьобику, гусенятко обсихало під маминим крилом і не знало, що двоє його братів і четверо сестричок народилися ще у травні, весною, коли й треба, а воно — восени, сьогодні, коли іній цвіте на зеленім лататті і давно вже не, чути голосу їхніх найближчих сусідів-деркачів...." (Микола Вінграновський)

«Волохань»

ving_gys_2"У нас ніколи не було Волоханя. Були всякі собаки, але Волоханя не було. У нас був Рябко. Або — Рябчик. Він любив кусати себе за вухо, за лапу і сміятись. Я казав Рябчикові: «Дожени!» Рябчик гнався." (Микола Вінграновський)

«На добраніч»

ving_6"Перед його норою заходило на ніч сонце. Сонце зайшло. Ліс потемнів, кар'єр густо засинів, сосна угорі золотіла.

— Ліс потемнів, кар'єр посинів, а ти золотієш, — сказав. він сосні. З нори вилазити не хотілося, а тут заболіло вухо, наче нічого було тому вухові зараз робити, — але заболіло.

— Ковбаси наївся, і магазинної, і так домашньої з часником, — куди я піду? Та не піду я нікуди. В норі тепло? Тепло. Вухо болить? Болить. От і лежи. Слухай собі небо над сосною, мугикай собі що хоч, не хоч — не мугикай..." (Микола Вінграновський)

Приходьте до бібліотеки! Читайте, насолоджуйтесь словом Миколи Вінграновського, надихайтесь, мрійте і творіть!

 

Знайомтесь: книжка!

Пасіка «Україна» та інші казки з війни Дара Корній

22_06_2024_1В нових казках Дари Корній українське минуле перепливає в теперішнє,

Детальніше...

Опитування №11

Що читаєш влітку?

Літературу за шкільною програмою - 24.2%
Додаткову літературу - 33.3%
Обидва варіанти - 42.4%

Всього голосів: 33
голосування за це опитування закінчилось на: 31 серп. 2019 - 00:00
Електронний каталог
Віртуальна реальність
Переможець конкурсу