Новини,

Останні новини

Чоловік літнього віку – сиве волосся, люлька у роті і ледь помітна усмішка, що надає його образу легкого відтінку таємничості. Це Джон Рональд Руел Толкієн – відомий англійський вчений, філолог, письменник, основоположник літератури фентезі, автор захоплюючих історій про вигаданих істот: гобітів, гоблінів, гномів, ельфів.

Толкієн відомий далеко за межами своєї країни як автор грандіозного роману-трилогії "Володар перстнів". Цей роман викликав появу цілого культу, руху так званих толкієністів. Протягом ось уже 60 років вона займає почесне п'яте місце у списку найчитабельніших книжок світу. А розпочалося усе із казки «Гобіт, або Туди й Назад». Цей твір справедливо вважають найкращим казково-лицарським в дитячій літературі 20 століття.

Народився Джон Роналд Руел Толкієн 3 січня 1892 року у дивовижній країні, яка знаходиться в Африці, і називалася вона в ті часи дуже казково – Оранжева Республіка! Мабуть, і сама поетична назва країни у далекій Африці, та й сам романтичний континент уже з дитинства наклали певний відбиток на малого Джона, що у майбутньому і привело його до казкової фантастики. Недовго довелося майбутньому письменнику та вченому прожити в тій казковій Оранжевій Республіці: навесні 1896 року він із матір'ю та молодшим братом їде до родичів у рідну Англію, з якої колись подружжя Толкієнів подалося до Африки.Погостювавши вдосталь, хотіли вже повертатися, коли з Африки прийшла телеграма: їхній батько й чоловік помер від ревматичної лихоманки. Повертатися у чужу й далеку країну не було ніякого сенсу. Мейбл Толкієн залишається сама із двома дітьми у рідному Бірмінгемі в Англії. Вона знала латину, французьку, німецьку, гарно малювала і грала на фортепіано - отож могла давати приватні уроки. У Мейбл був надзвичайний педагогічний талант, і вона прекрасно підготувала хлопчиків до навчання у найпрестижнішій школі Бірмінгема. Саме вона заохотила Рональда вивчати мови і саме їй він зобов'язаний тим, що перемігши на конкурсі, забезпечив собі у 1903 році можливість навчатися за рахунок держави. У листопаді 1904 року Мейбл Толкієн помирає. Рональд і його молодший брат Гіларі лишилися під опікою священика Френсіса Моргана і завдяки йому закінчили школу, а Рональд зміг продовжити навчання в найпрестижнішому в Англії та й світі Оксфордському універсітеті на факультеті англійської мови та літератури.

Він спеціалізувався з історії мови: давня і середньоанглійська. Володів латиною і грецькою, вільно розмовляв французькою і німецькою, але справжнім відкриттям для нього стали готська, давньоанглійська, давньоісландська і фінська. Заняття філологією підштовхнули Толкієна до власних літературних спроб. Починав він з віршів, які не принесли йому успіху, тож на деякий час Рональд покинув писати й заглибився у чисту науку... Вже у 37 років – на ті часи то було рідкісне досягнення! – Толкієн стає професором Оксфордського університету.

Як з'явилася книга «Гобіт»?

Джон Толкієн одружився з дівчиною, яку кохав ледь не з десяти років! Вони зажили, як пишуть у казках, дружно та щасливо. Толкієн викладав в університеті, займався науковими дослідженнями, а дружина виховувала дітей, яких було у них аж четверо – три сини й донька. Та література вабила молодого професора. Ночами, коли денні турботи відходили на другий план, Толкієн продовжує дивну роботу, почату ще у студентськи роки...Він пише.

Книгу «Гобіт», як пригадував сам Толкієн, він написав випадково: Перевіряв якось екзаменаційний твір та й наштовхнувся на чистий аркуш, на якому чомусь узяв і написав: «У землі була нора, а в норі жив собі гобіт»...Так би і зостався «Гобіт» одним єдиним реченням, якби не діти. Саме на їхню вимогу він почав розповідати казку про якихось дивовижних істот, які називалися гобітами. А потім діти попросили батька записати розказану їм історію про гобітів. Записану казку професор поклав у шухляду і, напевне, був би й забув про неї, якби не щасливий випадок.

Якось одна з учениць професора Толкієна, котра десь колись почула від нього про гобітів, розповіла про них і своїй подрузі С'юзен Дагнел, яка працювала в той час у видавництві редактором. С'юзен звернулася до Толкієна з проханням надіслати їй рукопис на ознайомлення.

Професор не дуже охоче пристав на це прохання, але, як людина обов'язкова, знайшов рукопис і надіслав дівчині. Рукопис був лише в одному примірнику, а отже, міг і запропасти. Коли С'юзен прочитала казку Толкієна, то була просто захоплена! Але директор видавництва не розділяв захоплення свого редактора – він майже нічого не зрозумів в цій казці. Тоді директор віддав казку для оцінки... своєму синові, якому було десять літ!

Син директора був так само у захваті – і невдовзі, дякуючи розумному хлопчині, рукопис побачив світ у вигляді окремої книги 1937 року...

Казкова повість "Гобіт" одразу ж дістала величезний успіх у найширшого кола читачів різних вікових категорій - починаючи від пятирічних дітлахів і закінчуючи бабусями й дідусями пенсійного віку! Її видано різними мовами у десятках країн світу, а загальний тираж казки сягає восьмизначної цифри!

Загадкові історії «Володаря перстенів» Толкієна

Як з'явився роман?

На вимоги читачів та видавництва Толкієн написав продовження «Гобіта», яке вилилось у три грубезних томи під назвою «Володар перстенів», виданих протягом 1950 – 1951 років.

На написання твору надихнула поема «Беовульф», яка вважається найдавнішим твором англійської літератури (VII ст.). Дивні міфи, казкові легенди, чарівні історії – це все добре знав професор міфології, ці міфічні герої з'являються у творі.

Перші начерки твору датовані 1914 роком. Ще під час навчання в Оксфорді, в одному із давніх англосаксонських текстів він наштовхнувся на дивну фразу: "Сяючий Еарендел, найсвітліший із ангелів, що його послано було до людей у Середній Світ». Так Еарендел став легендарним толкієнівським Еарендилом, що освітлював землі людей, перетворившись на вечірню зірку. А Середній Світ – тим самим Середзем'ям, де мешкають гобіти. Ті, хто просили більше інформації про гобітів, отримали її, але їм довелося довго чекати: створення трилогії тривало з 1936 до 1949 року. Трилогія була опублікована і мала колосальний успіх, що дуже здивувало автора і видавця. Автор очікував на великі втрати і опублікував книгу лише тому, що особисто йому вона дуже сподобалась.

Реальність – у твір, чи твір – у реальність?

Багато подій, що описані у романі «Володар перстенів», читачі пов'язують із реальним життям. Але письменник К.С.Льюїс зазначав, що сюжет «Володаря перстенів» не передбачав якої-небудь конкретної ситуації, що склалася у реальному світі.Усе відбулося по-іншому: реальні події почали з жахливою точністю відбуватись за тим зразком, який породив вільний політ фантазії Толкієна».

День народження Шелоб

Павучиха Шелоб – найстрашніше створіння, про яке йдеться у творі. Вона готова з'їсти усіх: і гобітів, і ельфів, і гномів, і людей. Бридкі павуки, що поїдають людей, є у багатьох легендах. І Толкієн, безумовно, знав про це. Лорд Дансені, книгами якого зачитувався Толкієн у дитинстві, описував величезного павука, що вміє розмовляти, в очах якого «приховувався гріх». Крім того, як стверджує біограф письменника, Толкієн зустрівся з прототипом Шелоб ще задовго до того, як навчився читати.

Толкієн, як ви пам'ятаєте, народився у Південній Афріці, де проминуло його дитинство. Ще зовсім маленьким, роблячи перші кроки, Толкієн у саду наткнувся на тарантула. Відомо, що тарантули - не звичайні павуки. Їх тіло розміром майже, як людська долоня. До того ж ці створіння часто вкриті шерстю. Живуть вони в норах, які риють під землею. Кусаючи, вони впиваються в тіло жертви двома величезними отруйними іклами. Їх отрута може розчинити внутрішні органи комах і невеличких звірят.

І хочя тарантули зазвичай не нападають на людей, якщо їх хтось потурбує або захоче краще роздивитись, вони можуть укусити. Так трапилось і з Толкієном. Павук його ужалив, і він бігав по саду, поки нянька не спіймала його і не відсмоктала отруту. А вже дорослим Толкієн іноді згадував той спекотний день, як він біг, заплутуючись у високий траві.

Толкієн не відчував страху перед павуками, інколи навіть ловив маленьких павучків у своєму оксфордському будинку і відпускав їх на волю. Проте у його уяві день, коли його вкусив тарантул, став днем народження Шелоб.

Жанр твору «Володар перстенів»

Жанр «Володарів» не визначений дотепер... Тут є високий епос, і священний переказ, і поезія, і простий сільський гумор, і притча, і лицарський роман. Іноді його називають одним із перших романів у жанрі «фентезі».

Гобіти не вмирають...

Любов до Толкієна в світі не гасне. Автор гобітів прожив довге життя – 80 років. Книги його живуть досі та житимуть ще дуже й дуже довго!...Трилогія продовжує передруковуватися в Англії і США майже щороку, навіть частіше. Першим її перекладом був голландський, далі шведський, польський, датський, німецький, італійський, французький, японський, фінський, норвезький, португальський, угорський, ісландський та інші.

Але, крім цих творів, у Толкієна є й інші світи, менш відомі нашому читачеві, але не менш цікаві. Зокрема, такою є повість «Фермер Джайзл із Гема». Повість вперше перекладена українською мовою у 2008 році в журналі «Всесвіт».

Приходьте в бібліотеку! Приємного вам читання!