До Міжнародного дня рідної мови

Новини,

Останні новини

Слово! Ми тримаємо його у своїх руках, леліємо у серцях, передаємо від душі до душі. Яке воно рідне! Все аж світиться. Запахуще. Чарівне. Напоєне цілющими соками землі, вмите небесною блакиттю, злеліяне людською пам'яттю.

Неповторне і невмируще. Зіткане з радощів і жалів. Словом творю молитву. Дивуюся його силі — адже з нього постав світ.

Мова — одна з найбільших святинь народу. Немає мови — припиняє існування й сама нація. Ці зрозумілі істини ніколи не повинні забуватися. Вчитаймося в рядки вірша Папи Івана Павла II, присвяченого всевічній таїні рідної мови. «Коли мови довкола лунають, серед різних одна є: для серця. Рідна мова в глибінь поколінь нуртом думки вирує і землю джерелами поїть, дахом спільного неба стає — поза ним їй немає притулку. Не багатшає край мій, коли нагло відплинула мова, щоб спроквола у висохлих руслах вмерти крапля по краплі». Утрата мови людиною часто в легендах і казках різних народів поєднується з одночасною втратою людської подоби і перетворенням на тварину. Мова нам дала можливість бути Людиною, і берегти її треба, як матір. Убогі й нікчемні ті, хто відштовхнув мову, а ті, які хотіли вбити — довіку грішні будуть і не буде їм прощення, бо замахнулись на святе.

Це страшно, але мови вмирають, вмирають з ними й народи, що послуговувались цими мовами. Зникнення мов зі світового лінгвістичного атласу з плином часу тільки пришвидшується, набуває чим більших розмахів. Історики мови припускають, що до Різдва Христового людство говорило дванадцятьма тисячами мов, на початку Нового часу — десятьма, до 15 ст. — дев'ятьма, а нині — майже шістьма тисячами. Мови зникають доволі — таки швидко, якщо накреслюється тенденція до зникнення. Найголовніша причина послаблення мови та її перехід у розряд зникаючих — зменшення кількості її природних носіїв під дією різних чинників.

Міжнародна спільнота, стурбована таким станом речей, запропонувала відзначати Міжнародний день рідної мови. Це день "підтримки мовного та культурного різноманіття та багатомовності" проголошений на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, що проходила 26 жовтня — 17 листопада 1999 року в Парижі. Відзначається щороку 21 лютого, починаючи з 2000 року.

Оскільки з 6000 розмовних мов світу близько половині загрожує зникнення, ЮНЕСКО прагне підтримувати мову як ознаку культурної приналежності особи. Окрім того, організація вважає, що вивчення іноземних мов та багатомовність є ключами до взаєморозуміння та взаємоповаги.

В Україні це свято існує з 2002 року, коли з метою зміцнення державотворчої функції української мови, сприяння вільному розвитку і використанню інших мов національних меншин України Президент України підписав відповідне розпорядження про відзначення Міжнародного дня рідної мови.

Це свято гарантоване Конституцією України. Стаття 10 гласить, що «державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.

В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, та інших мов національних меншин України».

Тож нам не потрібно боротися за право на використання власної мови, зараз воно в нас є! Хоча уся попередня історія нашої мови, на жаль, була історією постійних і незліченних «попри», «всупереч», «напротивагу», тобто історією постійної боротьби. Мабуть, саме цей стан постійної та невпинної боротьби і вигартував її, сформував її крицевість і дивовижну здатність до самовідродження, забезпечив відрадний факт: наша мова — в перспективі й з перспективою, їй жити й жити! Потрібно тільки вперто й наполегливо, незважаючи ні на які обставини, впроваджувати її у всі сфери життя! А це залежить тільки від нас.

Різні мови — різні бачення життя

Багато лінгвістичних досліджень свідчать про те, що людина дивиться на світ крізь рамки та закони своєї мови. Недаремно ж кажуть, що скільки мов ти знаєш, стільки разів ти людина. Адже, якщо кожна мова — це окремий погляд на світ, то й світів і реальностей є стільки, скільки мов ти знаєш! Не випадково великі люди писали:

«Людина, яка не знає жодної іноземної мови, не може знати рідної», — так писав мудрий німець Гете.

«Людина, яка не знає рідної мови, не може знати чужоземної мови»,- додав через сто п'ятдесят літ бунтівний ірландець Бернард Шоу.

«I чужому научайтесь, й свого не цурайтесь», — наказував наш далекоглядний Тарас Григорович Шевченко.

А справді згадаймо скільки мов знали наші великі люди:

Т.Г.Шевченко — 5 мов

Л.Українка — 8 мов

І.Франко — 14 мов

Вивчайте мови і пам'ятайте, що іноземну мову можна вивчити за декілька років, тоді як свою треба вчити все життя! Задумайтесь!

Мова у віршах українських письменників.