До Дня народження Т. Г. Шевченка

Новини,

Останні новини

В ці березневі дні ми говоримо про батька нації — Тараса Григоровича Шевченка. На зорі своєї творчості почав він пробудження народу «Кобзарем», а в останні роки життя дуже поспішав створити «Буквар», який би дав можливість і дорослим, і дітям вчитися читати й писати рідною мовою.

Рідна Україна, рідна мова, рідна школа... Для самодіяльних шкіл, які змушені були створюватися власними коштами, Т. Г. Шевченко й задумав написати підручники, прості й дешеві, а здійснення цього задуму почав з укладання українського «Букваря». В цій маленький книжечці він втілив власні педагогічні погляди: освіта в Україні має бути національною і за формою, і за змістом. Людина повинна не тільки здобувати знання, цього їй замало, вважав Шевченко, вона має одержувати ці знання одночасно із всебічним вихованням, спорідненим з традиціями нації. Шевченко поспішав з написанням підручників. Уже тяжко хворий, він відкладав інші справи, вважаючи написання підручників головною своєю справою, жертовно працював для України, ніби хотів лишити на прийдешні віки заповіт, що робота для освіти народу — робота найважливіша. «Думка єсть за Букварем напечатать лічбу... За лічбою етнографію і географію, а історію, тільки нашу... Якби Бог поміг оце мале діло зробить, то велике б само зробилося», — так писав Шевченко, вважаючи свою справу малою, порівняно з тим, яку віддачу його справа зробить для українського народу. 1860 році «Буквар» був готовий і навіть отримав дозвіл на друк, але за власний кошт.

Де взяти гроші на видання книжки? Та гроші на видання «Букваря»Шевченко роздобув сам, і допоміг у цьому Шевченкові-поетові Шевченко-художник. Тарас Григорович влаштовує виставку творів для огляду: п'ять чудових офортів і автопортрет, намальований олійними фарбами. В смушевій шапці, вишиваній сорочці, з сергою у вусі, як бувалий козак-запорожець, готовий стати на бій за Україну. Лице одухотворене і красиве, чоло сповнене великої думи і ясновидства. Цей портрет і був проданий за 200 карбованців сріблом. Так після виставки у Шевченка з'явилися гроші, і батько Тарас віддав усе до копійки для освіти свого знедоленого народу, хоча самому були потрібні гроші на дорогі ліки, бо важка хвороба вже так виснажила його, що й перо ледве в руках тримав. Та поет дбав не про себе, а про омріяний український «Буквар» для недільних шкіл, який мав стати цілющим бальзамом на душу, і віддав гроші на його випуск.

«Буквар» був надрукований тиражем 10 тисяч примірників у 1861 році. Українці спрагло чекали українського слова в своїх недільних школах. Та замовлень з України не було, і Шевченко в свої останні дні з болем дивився, як його «Буквар» лежить купами у хаті. Та Шевченко не давав зламатися своїй вірі. Турбота про долю недільних шкіл в Україні покликала його за мольберт. Шевченко намалював новий автопортрет, щоб розіграти його в лотереї і допомогти недільним школам у придбанні «Букваря». Шевченко малював автопортрет-прощання, автопортрет-заповіт. Сум залягав у кожній рисі обличчя, важке передчуття завершення земного життєвого кола промовляло до серця. Поет лишав народові святий заповіт братолюбія і пам'яті — не забути пом'янути його незлим тихим словом у вільній сім'ї — Україні, якій він віддав усього себе.

Гроші за «Буквар» поет віддав друкарні, і віра в добру справу не покинула його, як і слова, що лишилися заповітом для нас:

«Якби Бог поміг це мале діло зробити, то велике й само зробилось би».

Мале діло стало великим. Т. Г. Шевченко виконав святу місію — підняв рідне слово до святості небес, а ми, кожен з нас, несемо його і зронити не маємо права!