З чого починалась книжка

Про книги

Давно-давно на землі книжок не було, бо люди ще не вміли їх робити.

«Сторінками» найдавніших книжок були камені, стіни печер, сокири, вояцькі щити. Писали на всьому. Бо ж не було тоді ані паперу, ані пер чи олівців. Далі люди додумалися писати на глині, яку потім сушили й випалювали на вогні. Та хіба на глиняних сторінках-цеглинках багато напишеш? До того ж, ці книжки важкі та незручні. Коли, скажімо, якийсь учений збирався в дорогу і брав із собою дві-три такі «книги», йому потрібен був... віз.

З часом люди навчилися робити зручні й легкі книжки з тонкої козячої або телячої шкіри. Першу таку книжку виготовили у стародавньому грецькому місті Пергама — через те папір із шкіри і назвали пергаментом. Але ці книжки були дуже дорогі. На виготовлення однієї книжки потрібні були шкури з цілої череди телят. Отож люди шукали, з чого робити книги, щоб вони були дешевші і простіші.

В Африці вздовж річок росте болотяна рослина папірус. Його спершу використовували лише на будівництві. А згодом додумалися обробляти волокна рослини так, що з них виходив папір. Відтоді з’явилися книжки, краще сказати, сувої з папірусу. Писати на сухих стеблах папірусу було зручно, але через кілька років такі «книги» ламалися й розсипалися.

Справжній папір, що на ньому пишуть зараз, люди навчилися робити дві тисячі років тому. Тоді й почали в багатьох країнах писати книги на папері, саме писати, бо книги ж тоді ще були рукописними і одну книгу, бувало, переписували по кілька років.

Минуло ще доволі часу, поки з’явилися друковані книжки. В нашій країні це сталося в XVI столітті.