В польоті «Ани»

PDF Print E-mail

Наука і техніка

Автор: Алевтина Каналова   

Літак Ан

 

— Ким би ви хотіли стати, якби не були авіаконструктором? — часто запитували у Олега Костянтиновича Антонова.

— Льотчиком, — незмінно відповідав він. — Тільки льотчиком.

Так щасливо склалася його доля, що захоплення й улюблена робота йшли в його житті поряд. Олег Костянтинович літав на планерах. Виводив у небо майже всі свої машини.

Є у літакобудівників одне правило: головний конструктор не повинен сідати в літак, який ще не випробуваний. Але Олег Костянтинович був певен: в такому польоті саме він мусить бути поряд з льотчиком-випробувачем. А що, як знадобиться його практична допомога, порада? Адже хто краще за головного конструктора знає власне творіння?

З посмішкою згадував Олег Костянтинович Антонов свій перший в житті «політ». А полетів-таки! Не злякався!

Було це під Саратовом, на дачі, ще в ранньому дитинстві.

Приїхав якось до них у гості знайомий художник Сокол. Олег так і прилип до нього. Годинами міг дивитися, як той малює. Які тільки дива не відбувалися на очах у зачарованого Олега!.. Чисте полотно під пензлем художника оживало, збуджувало фантазію вразливого хлопчика.

От і цього дня Олег крутився біля Сокола. Але увагу його на цей раз привернула якраз не картина, ні. Він прикипів очима до... великої білої парасольки, яка захищала художника від сонця.

— А що, як спробувати спуститися на ній, — розмірковував Олег. — Але як? Парасолька ж чужа...

Спокуса була така велика, що Олег ледве дочекався, поки художник домалює й піде відпочивати. Коли збиралися додому, хлопчик взявся нести парасольку. Біля будинку він відстав. Непомітно прошмигнув на балкон, розкрив «парашута», видерся на бильця й шугонув униз...

Напевно, з того все й почалося... А може, з іншого — з моделі аероплана, яку подарувала йому бабуся?..

Так чи інакше, але літаки стали справою всього його життя.

Першим серед них був планер «Голуб», з яким Олег Антонов поїхав на свої перші всесоюзні змагання в Коктебель, у Крим.

Далі з’являлися все нові й нові моделі.

Були в нього навіть... крилаті танки. Це вже під час війни.

В 1943 році в загони білоруських партизанів треба було перекинути танки. Але як це зробити? По землі не можна. Територія зайнята ворогом. Виходить — повітрям?

І у Олега Костянтиновича Антонова виникає смілива думка: перетворити 6-тонний танк Т-60 в планер. На важку броньовану машину навішувалися крила і хвіст, які легко потім скидалися. Танк чіпляли до літака. І буксирувальник доправляв машину у потрібну зону. Далі танк-планер приземлявся самостійно на місці призначення.

Під час війни з гітлерівською Німеччиною на планерах конструкції О. К. Антонова перекидалися в тил ворога зброя, медикаменти, боєприпаси.

— А коли ж з’явилися «Ани»? — запитаєте ви.

В 1947 році. І першим серед них був Ан-2.

«Антон», «Аннушка»— так ніжно називають його льотчики. Вірно служить людям трудяга Ан-2. Літак-довгожитель. Він там, де найважче. Його можна зустріти в найвіддаленіших куточках нашої країни (і не тільки нашої — в 42 країнах світу працює нині Ан-2).

Здавалося б, що в ньому особливого? Літак як літак. Та ще й непоказний такий, маленький. А от особливий, виявляється. Він навіть перевтілюватися вміє, ніби казковий герой, або, точніше кажучи, «перевзуватися».

Зібрався, скажімо, летіти у казахські степи — взуває колеса. Покличуть в засніжену Антарктиду — стає на лижі. А на карельських озерах чи сибірських річках він... плаває. На «ногах» у нього замість коліс — поплавці.

Немає сьогодні в світі іншого літака, в якого було б більше професій, ніж у «Антона». Він і хлібороб, і метеоролог, і санітар, і пожежник, і геолог... На ньому навіть сіно для худоби у важкодоступних гірських районах возять.

38 років очолював колектив київських авіабудівників Олег Костянтинович Антонов. За цей час народилася величезна родина «Анів» — 20 типів літаків. І жодної невдачі! Це, мабуть, тому, що кожному своєму творінню він віддавав усе, що міг віддати. Навіть назви для літаків він придумував сам. І назви ці говорять про його яскраву й живу фантазію.

«Антей», «Руслан»... Літаки-богатирі. Як тільки не називала їх зарубіжна преса! «Лінкор п’ятого океану», «Червоний гігант», «Крилатий танкер»— про «Антея», «Кондор» — про «Руслана».

Вже близько 10 років несе свою нелегку службу велетень «Антей». 1985 року розпочав свою трудову біографію «Руслан», найбільший літак у світі. Для початку він перевіз в Полярний з Владивостока кар’єрний самоскид вагою 140 тонн. Про те, як потрібен країні, її економіці такий літак, говорить той факт, що по землі цей самоскид довелося б везти майже півроку.

Ось які розумні, а головне — потрібні машини створила разом з однодумцями людина, професія якої — Генеральний конструктор.

Здавалося б, така титанічна робота! І ні на що інше вже, мабуть, не залишалося в нього часу?..

Але ні, він багато встигав, цей незвичайний чоловік. У нього був допитливий розум. Широке коло інтересів. Олег Костянтинович любив малювати. Хто бачив його картини, каже, що він був талановитим художником. А ще він писав книги. Любив спорт. Посадив і виростив чудовий сад.

І все це поєднувалося з величезною громадською роботою.

...Вдень і вночі злітають і приземляються срібнокрилі «Ани». Заздрісно дивляться їм услід хлопчаки. І, напевно, серед них є ті, для кого авіація, як і для Олега Костянтиновича Антонова, стане покликанням. Справою всього їхнього життя.

 

Знайомтесь: книжка!

Марина Павленко Домовичок повертається

domovyhokЦікаво, а кумедний чоловічок подорослішав?

Детальніше...

Опитування №11

Чи є для Вас родинне читання радісною подією сімейного спілкування?

Так - 88.9%
Ні - 11.1%

Всього голосів: 9
голосування за це опитування закінчилось на: 07 трав. 2016 - 21:11
Банер