Ім'я вашої дитини

PDF Print E-mail

Поради батькам

Автор: Ніна Поліщук, психолог   

Ангел-охоронець дитиниСеред усіх живих істот на Землі лише людина дає імена і собі та навколишнім предметам. Споконвічний сенс називання — позначити суть, характерну особливість. Саме так тлумачиться ім'я у книгах Старого Завіту.

Звичай давати новонародженим імена святих постав ще у перші століття християнської віри. При хрещенні Бог дає людині двох ангелів: ангел-хоронитель захищає від зла і нещасть, а ангел — святий покровитель, чиє ім'я носить людина, молиться за неї Богу, тому день пам'яті святого є днем іменин людини, днем ангела.

Даруючи батькам дитину в певний день, Бог тим самим вказує на її ім'я, хоча право давати ім'я дитині належить батькам. Якщо вони хочуть, щоб дитина мала свого святого покровителя, то вибирають їй ім'я з місяцеслова, що містить імена святих. Віддавна дитину називали на честь святого, чий день припадав чи на день народження, чи на день хрещення, чи на дні у проміжках між ними, чи на 3 дні після призначеної дати хрещення. Отже, часто дні народжень та іменин збігалися — були в один день. І тому нині багато хто плутає ці поняття, називаючи уродинників іменинниками.

Оскільки однакові імена можуть належати різним святим, то у місяцеслові такі імена зазначені кілька разів на рік. Тому днем іменин (днем ангела) вважається день пам'яті того святого, що припадає на день народження або є найближчим після нього. Наприклад, Івась, що народився 31 травня, має іменини 7 червня — на день спомину Івана Хрестителя, а Івасик, день народження якого є, наприклад, 1 лютого, святкує іменини 9 лютого — на день спомину Івана Золотоуста. Тож іменини у Івасиків, що народилися у різний час, будуть різними, і святі покровителі — теж є різні. Хоча бували випадки, коли батьки називали дитину на честь певного і святого, до якого молилися ще до народження дитини.

І тоді іменини святкувалися у день спомину цього святого.

У наш час при виборі імені часто керуються, на жаль, тільки красою чи модою. Нерідко люди не знають, що означає їх ім'я та ім'я їхньої дитини. Тим більше не знають дати своїх іменин і своїх святих і покровителів. Багато хто святкує свої іменини в день спомину святого, що увійшов у народний календар (наприклад: Андрія — 13 грудня, Миколи — 19 грудня, Петра і Павла — 12 липня тощо). А тим часом, Андрії, наприклад, залежно від дня народження, мають різні іменини і різних святих покровителів, адже 13 грудня і 13 липня — це день спомину Андрія Первозванного, 1 вересня — Андрія Стратилата, 15 жовтня — Андрія Константинопольського тощо.

Хоча, звісно, можуть обрати собі святого покровителя Андрія Первозванного.

Знати істинну дату своїх іменин потрібно не лише для того, щоб їх гучно відзначати. За кожним іменем стоїть історія земного життя святого, його характер, вчинки. "По імені — у житіє" — так вважалося у давнину. Ім'я викликає в уяві певний образ, а отже впливає на особистість, визначаючи її психологічні характеристики. Нерідко люди з однаковими іменами мають подібні характери. Отець Павло Флоренський вивчав зв'язок між іменами та характерами і вважав, що ім'я є найтоншою субстанцією, що визначає духовну сутність людини, а отже ім'я має вплив на її долю. Ім'я Олександр, писав о. Павло Флоренський, позначає оптимістів, людей легкої вдачі, ім'я Олена є сутністю жіночості, Микола — доброти, Костянтин — мінливості, непостійності, Василі зазвичай ховають почуття в собі, Петри — переважно тихі, спокійні, але вперті, з твердим характером, тощо.

Значення імені, його "зміст" є свого роду ключем до характеру, долі. Наприклад, певні чесноти, як-от любов, терпіння, лагідність, закодовані в іменах Галина ("тиха"), Ірина ("мир, спокій"). Матір Ісуса Христа назвали особливим іменем Марія ("звеличена, пані над усіма"). Бувало, що змінити ім'я означало змінити свою особистість, свою долю. Коли Христос дав апостолу Симону ("слухати, почути") ім'я Петро ("камінь"), то цим показав, що покладає на нього місію стати підвалиною, каменем-основою церкви. Цим самим дав колишньому рибалці Симону особистість апостола Петра, перетворивши людину плотську на людину духовну.

Люди, що вирішили присвятити своє життя Богу, беруть друге ім'я, бо зрікаються мирського життя і починають нове — духовне життя з новим же іменем, як символом зміни, оновлення.

Отже, зміна імені передбачає зміну долі. Частково саме з цієї причини постав звичай, коли жінка, одружуючись, бере ім'я (прізвище) чоловіка. Колись змінювали свої імена актори та письменники, придумуючи собі псевдонім.

Є діти, які самі міняють собі ім 'я, бо відчувають внутрішній дискомфорт. Моя тітка у 5-річному віці змінила своє ім'я Аліна на Лілю — дитина просто не озивалась на Аліну, тільки на Лілю. Лілею прожила усе своє 75-річне життя (а в паспорті так і лишилася Аліною).

Зв'язок імені з особистістю існує, адже у кожному імені присутні лише йому властиві ознаки. Дитина ототожнює себе зі Світланою чи Денисом і переймає характеристики, пов'язані зі цим ім'ям.

Цих характеристик може бути кілька, люди у давнину це знали, тож і давали по кілька імен своїм дітям. У католицькій церкві донині зберігся звичай давати 3 імені, у греко-католицькій — 2 імені. Нерідко при хрещенні дитини священик не знаходить вибраного батьками імені у місяцеслові і пропонує охрестити дитину другим іменем — канонічним християнським.

Наші предки давали дітям два імені — під одним хрестили і зберігали його в таємниці від сторонніх, а на людях користувались другим іменем, часто неканонічним, вважаючи, що захищають дитя від "поганих очей", нечистої сили.

Зв'язок імені з характером, долею, здоров'ям людини підтверджують і наукові дані. За даними психіатрів США, люди з незвичними дивними іменами схильні до неврозів та комплексів, а дитина з іменем, з якого сміються, змалечку перебуває у "глухому захисті", і це формує її характер відповідним чином. Існує кілька теорій, що намагаються пояснити зв'язок імені з особистістю з наукової точки зору:

— Соціальна теорія: ім'я містить соціальну інформацію про його носія (походження, національність, віросповідання, головні риси характеру і темпераменту). З історії людства і своєї країни, з літератури дитина отримує інформацію про своїх тезків, бачить у них риси, властиві їй, або ті, які вона хотіла б мати, і це формує її характер. Крім того, отримуючи ім'я свого народу, дитина починає відчувати свою спорідненість з ним; з іншого боку, інтернаціональні імена формують відчуття "громадянина світу".

— Емоційна теорія: ім'я — емоційний подразник. Одні імена звучать ніжно і м'яко, інші — суворо чи негарно. Від імені часто залежить перше враження при знайомстві, яке потім, звісно, може змінитися, але коли ім'я викликає негативну реакцію у багатьох людей, то це сильно позначиться на характері його носія.

— Звукова теорія: ім'я — набір звуків різного тембру, а отже різних подразників для мозку. Однакові подразники збуджують однакові ділянки мозку, що формує подібні психологічні характеристики. Звуки свого імені ми чуємо щодня протягом усього свого життя, і ці звуки мають власну емоційну барву, викликають у нас певні асоціації та образи.

Трохи історії: Красава, Кукуцаполь та Сервер

Наші пращури називали своїх дітей за зовнішністю чи особливими прикметами (Красава, Білаш, Чорниш, Світлана, Рудана, Русана, Малуша, Брюхан, Лизогуб, Губар), характером (Добриня, Доброніга, Веселик, Веселина, Сміяна, Милюта, Крик, Шумило, Любим, Забава, Пискун) чи від часу, місця або обставин народження дитини (Бажана, Бажан, Ждан, Неждан, Нечай, Олеся ("лісова"), Весна, Найда, Дунай). Деякі з них дійшли до нас як прізвища.

Також утворювали імена від побажань-заклинань, як-от Богдан (Богом даний), Людмила (людям мила), Станіслав (стань славним), Володимир (володій миром), Гремислава, Дзвенислава, Богумила, Віра, Влада, Воля, Надія, Любава.

Іноді давали навмис­не незугарні імена — щоб захистити від "по­ганих очей" чи нечистої сили: Блоха, Баран, Павук, Кліщ тощо.

Дівчаток нерідко на­зивали іменами рослин: Лілея, Квітка, Маківка, Мальва, Ружа, Рута, Цвітана, Яворина, Ялина.

Після хрещення Київської Русі змінилися імена і спосіб іменування. Імена почали вибирати зі списку канонічних імен апостолів, проповідників та святих мучеників — з місяцеслова. Оскільки християнство зародилося в Іудеї, то до місяцеслова потрапило чимало давньоєврейських імен (Анна, Яків, Данило тощо), а що поширилося з Іудеї на Давній Рим та Давню Грецію — то багато грецьких та латинських імен.

І всі ці імена, як колись імена наших пращурів, мають певне значення, як-от: Тарас — бунтар, Петро — камінь, Анна — благодать Божа, Пав­ло — малий, Софія — мудрість тощо.

Для кожної епохи характерні свої імена. Після 1917 року більшовицька мода на скорочення слів перекинулась і на імена. У той час на світ з'явилися імена Вілор і Вілора (В. І. Ленін — організатор революції), Даздраперма (Да здравствует Первое мая!), Даздрасен (Да здравствует седьмое ноября), Даздрасмигда (Да здравствует смычка города и деревни), Придеспар (Привет делегатам съезда партии), Серп і Молот (так називали братів-близнюків), Кід (Комуністичний ідеал), Кукуцаполь (кукурудза — цариця полів), Тролебузина (Троцький, Ленін, Бухарин, Зинов'єв), а також Тракторина, Танкіст, Сталь, Ідея, Революція, Енергетика, Електрифікація, Барикада, Декрета, Шахта тощо.

Після польотів перших космонавтів: Юрія Гагаріна, Валентини Терешкової — потроїлася кількість Юріїв та Валентин, з'явилися навіть Урюрвкос (Ура, Юра в космосі), Юралга (Юрий Алексеевич Гагарин), Ватерпежкосма (Валентина Терешкова — перша жінка-космонавт).

На початку XXI ст. майже зникли популярні у 80-х роках імена Анжела та Жанна. У рік «помаранчевої революції» новонародженим масово давали ім'я Віктор. Нині деякі батьки називають дітей іменами героїв серіалів або придумують щось своє: в останні 2-3 роки бідолашних малят називали Ірис, Ратібор, Дарвін, Кармеліта, Графіеліта, Джасмін, Дарій, Есмеральда, Князь, Еллада, Домініка, Сандра, Емануель, Мімі, Мальвіна, Цариця, Лимон, Принцеса, Черешня, Золушка, Атлантида, Мадагаскар, Таймер, Сервер, Космос.

Потрохи відновлюють свої позиції слов'янські імена, і тепер вже не є рідкісними такі жіночі імена, як Богдана, Влада, Власта, Владислава, Воля, Гаїна, Дана, Дарина, Дзвінка, Злата, Зоряна, Зореслава, Калина, Квітка, Лада, Мальва, Мирослава, Олеся, Оріана, Рада, Роксолана, Руслана, Сніжана, Ярослава та чоловічі — Богдан, Вадим, Всеволод, В'ячеслав, Владислав, Мирослав, Ростислав, Ярослав, Святослав, Станіслав та інші.

Матеріал розміщено з дозволу дитячого всеукраїнського журналу «Ангелятко»

http://www.angelyatko.com.ua

 

Знайомтесь: книжка!

Джеронімо Стілтон Слідами Марко Поло

slidamy_marko_poloДжеронімо Стілтон живе в місті Мишанія і працює головним редактором газети "Гризун" — найвідомішого видання на цілому Мишачому острові.

Детальніше...

Опитування №11

Чи є для Вас родинне читання радісною подією сімейного спілкування?

Так - 88.9%
Ні - 11.1%

Всього голосів: 9
голосування за це опитування закінчилось на: 07 трав. 2016 - 21:11
Банер