Вірші про весну

В травні трави молоді,

Ніби хвилі по воді,

Розливаються широко,

Аж радіє наше око.

В травні — праця на полях,

На городах, у садках:

Праця з піснею дзвінкою,

Як сестра живе з сестрою...

«Христос воскрес! Христос воскрес!» —

Лунає в селах, і з небес

Любують янгольськії очі

На те, як ради цеї ночі

Із піднебесної імли

На землю зорі мов зійшли...

Бо де не церква — там від брами

її святої, як зірками,

По селах вкрились вулички.

То ж не зірки, а свічечки,

Що люди добрі посвітили

Понад пасками й освятили

Той Божий дар, та це веселі

Несуть до рідної оселі,

Де жде мала їх дітвора...

Весела, радісна пора!..

Усім, усім святих небес

Святий привіт: «Христос воскрес!»

Давно діди його мовляли,

Друг друга щиро привітали.

Летіли роки, сотні літ;

Линяв людської слави цвіт;

Руйнуючи земні митарства,

Мінялися царі і царства.

Живе, не вмре святих небес

Святий привіт: «Христос воскрес!»

Ростіть, цвітіть, навчайтесь, діти,

Вважать добро, людей любити.

Поглянувши на Божий світ,

Твердіть ви ще один привіт,

Щоб рівно йшла життя дорога:

Душа моя величить Бога!

Натрудившися у квітні,

Перецвівши у маю,

Йдуть дерева передлітні

В повінь лагідну свою.

Пелюстки зронивши в ноги,

Ждуть у зав’язі вони

Благодатної вологи

З рук дозрілої весни.

На траві роси немає,

Дим прослався над селом.

Землю ластівка черкає

Розтривоженим крилом.

Горобці в піску сипкому —

Ніби діти у ставку...

Стане ясно і малому,

Річ побачивши таку:

Йде гроза з-за верхогір’я...

Справді, тільки примічай:

Чорних птиць імлисте пір’я

Затемнило небокрай.

Прокотився грім з розгоном,

Грають блискавок шаблі.

Пахне морем і озоном

Від притихлої землі.

Реве та стогне Дніпр широкий,

Сердитий вітер завива,

Додолу верби гне високі,

Горами хвилю підійма.

І блідий місяць на ту пору

Із хмари де-де виглядав,

Неначе човен в синім морі,

То виринав, то потопав.

Ще треті півні не співали,

Ніхто ніде не гомонів,

Сичі в гаю перекликались,

Та ясен раз у раз скрипів.