«Це воює вона»: нова книжка в бібліотеці

«Нині в лавах Збройних Сил служать понад 65 тисяч жінок.

У всіх родах військ, на всіх найгарячіших напрямках – вони дають бій російському агресору. Жертовність і сила української жінки – вражає та надихає світ», - написав генерал Валерій Залужний в передмові до книги.

«Це воює вона»: 25 текстів, 25 ілюстрацій, 25 героїнь – кулеметниць, морпіхів, бойових медикинь, аеророзвідниць, водійок БМП, громадських діячок. Спільна робота 50 авторів та авторок, ілюстраторів та ілюстраторок над невигаданими історіями захисниць, що роблять можливе і неможливе для перемоги України, долають стереотипи та перешкоди і торують шлях для людей із військовим покликанням.

Видавництво "Видавництво" за підтримки Швеції, Національного Демократичного Інституту та громадської організації "Жіночий ветеранський рух" випустили книжку "Це воює вона". Видання присвячене жінкам, які стали на захист України. І ця книжка вже є у нашій бібліотеці.

Звісно, 25 історій — це дуже мало. Зараз у ЗСУ, мабуть, найбільша кількість жінок, ніж в усіх європейських, якщо не у світових арміях. І кожна з них робить неоціненний внесок у нашу перемогу, наближаючи її. Але ця книжка про те, що ми повинні говорити про жінок, підвищувати їхню видимість.

Героїні цієї особливої книжки — надзвичайні сміливиці. Серед них кулеметниці, аеророзвідниці, водійки БМП, морпіхи, бойові медикині, командирки взводів, громадські діячки. Усі вони стали на захист України в російсько-українській війні. З цих невигаданих історій ви дізнаєтеся, як захисниці роблять усе можливе для перемоги України, і прочитаєте, як вони ламають стереотипи та торують шлях іншим жінкам з військовим покликанням. Художньо-біографічне видання розраховано на читачів від 9 років, вона буде цікавою широкому колу читачів.

Говорити з дітьми про війну складно, розмова про важки події не повинна їх травмувати. На цю тему точаться дискусії в колах людей, які безпосередньо працюють з дітьми, серед письменників, психологів. Команді людей, які працювали над книжкою «Це воює вона», вдалося винайти кілька дієвих способів.

Редакторка видання каже: «Частину текстів писали журналісти, і це про художній репортаж як про дуже гарний і предметний спосіб розказати дитині про війну. Ти віриш цій історії, яка розказана буденно, без героїзації, простою мовою. Друга частина авторів — це ті, хто прийшли власне з дитячої літератури та принесли сучасний дитячий стиль.

Тут я можу згадати історію Ольги Купріян, яка показує ситуацію очима кицьки. Уявіть собі — кицька залазить у рюкзак військової медикині й потрапляє з нею на евакуацію бійців. Тут ніби розповідається про щось страшне, але нічого страшного не названо. Натомість є затишний персонаж. Бо потім, коли медикиня повертається з «нуля», кицька вилазить із рюкзака й іде собі розминати лапки. Це про методи нетравматичної подачі.»

Як писалася книжка: говорять авторки

• «Було дуже важливо дізнатися про життя на фронті, почути багато того, про що не прийнято говорити на загал, розпитувати про те, про що б не хотілося нам усім знати. Розмова була доволі важка й емоційна, хоча й надзвичайно цікава. Я захоплююся цією сильною жінкою (Ірина «Лисиця»), яка знала, куди йде, що хоче й може зробити». (Дитяча письменниця Оксана Давидова)
• «Для нас важливо, щоб це було з перших уст. І тому ми вдячні Жіночому ветеранському рухові, завдяки якому ми змогли контактувати з героїнями. Деякі з них були «на нулі», з ними не було зв'язку, тож ми мусили чекати, щоб достукатися до них», — розповідає Лілія Омельяненко.
• Книга важлива «особливо для дівчат. Аби вони бачили жінок, на яких можна рівнятися. Розуміли їхню мотивацію. Чому так відбулося в житті людини, яким чином вона до цього прийшла, що вона для цього зробила і що робить зараз», — переконана Оксана Давидова.
• «Це дуже хороша ініціатива. З цих історій про сучасних героїнь плестиметься нова канва української національної ідентичності», — сказала віце-спікерка Верховної Ради Олена Кондратюк