Закопане золото |
Читати казки онлайн |
Автор: Українська народна казка |
Мав батько трьох синів. Були вони дуже ліниві. Щоб їх прогодувати, батько працював, як віл, — чорнів від роботи, руки йому пухли, а сини ходили собі понад ріки, лісами, вилежувалися у садку. Казав їм батько: — Сини мої, працюйте, бо тяжко вам буде, коли я вмру. А найстарший син відказує: — Ей, тату, працюй, поки можеш, а ми будемо працювати, як тебе не буде. — Та ти не вмієш нічого, — каже батько. — Я оженюся — буде жінка працювати. Другий син говорить: — І я оженюся. А третій: — Я так само зроблю. Батько працював-працював та й занедужав. Прийшли сини питають: — Тату, ти вмираєш, а що нам лишаєш? А батько бідний був, але мав мудру голову, подумав і каже: — Діти, шукайте в землі золото. — А в якому місці ви золото закопали? — питають сини. — Оцього я вам не скажу, — відповідає батько. — Копайте город, оріть ниву, садіть, обробляйте, збирайте — там і золото знайдете. Полежав батько трохи та й умер. Прийшла зима, сини переїли все те, що батько настарав, а нового нічого не садили й не сіяли. На другу зиму голодують ліниві сини. Пішов найстарший брат пари шукати — вернувся з гарбузом, пішов середульший сватати дівчину — не пішла за нього, пішов і наймолодший — ніхто не хоче ледарів. Добули якось до весни, а навесні давай золото шукати. Перекопали весь город — не знайшли золота, засадили картоплею — вродилася їм файна картопля. Пішли ниву копати. Скопали ниву — нема золота, але посіяли пшеницю — вродилася пшениця така буйна, така здорова! Помолотили, відвезли зерно до млина, намололи муки, напекли хліба, посідали свій хліб їсти, а наймолодший брат каже: — Ой, які ми, брати, дурні! Бачите? Золото уродилося. Правду нам тато казав, аби ми шукали в землі золото! Брати повставали з-за столу, закасали рукави поза лікті й узялися до роботи. Відтоді земля давала їм золото: родився хліб. Вони дбали, все мали, скоро поженилися. Разом з жінками сходилися й при столі говорили: — Якби-то наш мудрий батько тепер жив, то і нам би ліпше було. |
"Історія України для наймолодших" Мирослав Кошик |
Історія будь-якої країни нагадує життя людини. |
Детальніше... |