Джерельце |
Оповідання про літо |
Автор: Юрій Ярмиш |
У одному місті жила Людина, що ніколи не усміхалася... І якось на головній площі того міста крізь товстий шар асфальту пробилося мале Джерельце. — Геть замурувати його! — звеліла Людина, що ніколи не усміхалася. Звеліла — й з’явився на площі важкий Каток. Товстим шаром асфальту він забив Джерельце. Заспокоїлася та Людина, ще зручніше вмостилася у своєму великому кріслі. Але раптом доповідають: — Знову б’є Джерельце! Аж підскочила з крісла Людина, що ніколи не усміхалася. За наказом її цілою горою асфальту затрамбували площу. А неспокійне Джерельце, як і перше, до сонця прорвалося — чисте, студене. Побачила те Джерельце Весела Людина. Зраділа. Каже: — Давайте Водограй влаштуємо. Усі очі відкрили: а й справді! Відтоді на площі дзвенить музика ясного Водограю, райдугою сонячною переливається. Людей звеселяє. Навіть асфальт не таким сірим здається. |
"Історія України для наймолодших" Мирослав Кошик |
Історія будь-якої країни нагадує життя людини. |
Детальніше... |