Підлога буде чиста... а душа?

Оповідання про осінь

Першокласниця Марійка, при­йшовши додому, побачила: підлога в кімнатах чиста, аж блищить.

— Як у нашому класі після уро­ків, — сказала мамі Марійка.

— Як це — після уроків? — здивувалась мати. — А під час уро­ків?

— Ми витираємо підлогу після уроків. Бо приходить комісія й ста­вить оцінку за чистоту. Навіщо ж витирати підлогу до уроків?

— Мудрі у вас порядки, — усміх­нулася мати.

Тільки вони закінчили розмову, як хтось постукав.

Мама відчинила двері.

До хати ввійшла сусідка — стара-престара бабуся Христина.

Бабусі вісімдесят дев'ять років. У неї сім синів, три дочки, багато внуків і правнуків.

Мама вклонилась бабусі, взяла її під руку й повела до вітальні.

Жахнулась Марійка. Надворі дощ, взуття у бабусі брудне, — там, де пройшла бабуся, розпливлись калюжі.

Довго сиділа біля столу бабуся Христина. Мама частувала її чаєм.

Коли бабуся пішла додому, Ма­рійка сказала:

— А ми б до класу з такими бруд­ними черевиками не впустили... Під­лога ж мусить бути чиста...

— Підлога буде чиста, доню... А душа? — тихо сказала мама.