Вірші про осінь

Заглядає у вікно

Вересень-рум'янець.

Я не сплю, дивлюсь давно

На новенький ранець.

Пахне ранець букварем

З гарними картинками.

Вранці ранець ми берем

І йдемо стежинками.

В мене квіти у руці,

А в матусі — ранець.

Кида теплі промінці

Вересень-рум'янець.

І ведуть стежинки нас

В світлий, світлий перший клас.

Як краплин у Дніпрі,

Як зірок угорі,

Як листви на гіллі, —

Стільки книг на землі!

Є великі й малі,

Є легкі і важкі.

На полицях, в столі —

Наші друзі книжки.

Та одна серед них —

Перша книга із книг:

Ту, що звем «Букварем»,

Ми найперше берем.

Наче ключ срібляний

Дав мудрець нам у дар:

Дивосвіт чарівний

Одімкне нам «Буквар».

Від найпершого дня

Дуже любий нам він,

Бо веде до знання,

До вабливих таїн.

Йде у школу школяр,

В зорі усміх сія...

Хай живе твій «Буквар» —

Перша книжка твоя!

Гуділи мотори,

крутилися шини —

їхали в гори

пожежні машини.

У горах — пожежа:

палає гора,

барлога ведмежа,

кротяча нора!

Приїхали, стали —

і подивилися:

що їм робити?

Летіли ж дарма —

такої машини,

щоб осінь згасити,

на білому світі нема!

Кружляє над нами

Насіння крилате,

Радіє насіння,

Що вміє літати.

Це клени високі

З осінньої гілки

Синів проводжають

В далеку мандрівку.

І згадують сумно

Дерева бувалі:

Колись і вони

Над землею літали!

— Ми знову знялись би,

Як наше насіння,

Та роки не ті

І тримає коріння... —

Кружляє у небі

Насіння крилате,

Радіє насіння,

Що вміє літати.

Одна насінина

З кленової крони

Довірливо сіла

Мені на долоню.

І каже: — Я довго

Блукала над містом,

Але на асфальт

Не наважилась сісти.

Благаю, мій друже,

Якщо це не важко,

Візьми й посади мене

В землю, будь ласка.

Я виросту кленом

У нашому краї

І шумом зеленим

Тебе привітаю.

Лісом дощик поблукав

Та й подавсь до міста.

Загубивши поміж трав

Голубе намисто.

Намистинки голубі

Вибігли шукати

Молоді й старі гриби:

Тато гриб, мама гриб,

Діти грибенята.

Придивися до слідів

І знайди стежину.

Де гуляє між кущів

Лісова родина.

Там, де дощик загубив

Голубінь у ямках,

Йдуть вервечкою гриби:

Тато — в шапці, мама — в шляпці,

Малюки — в панамках.

На поляні, де дуби

Стережуть їх хату.

Витанцьовують гриби:

Тато — гуп, мама — туп,

Тупці — грибенята.