Друге тепло

Оповідання про зиму

Послала мати Олега на вулицю: із килимка пилюку вибити, доріжки по­витрушувать.

На вулиці мороз рип-рип, так за пальці й хапає. Спробував Олег тру­сити в рукавицях, але хіба то робота?

Тут саме вийшов з хати дід Іван. Учора він цілий вечір лагодив уп­ряж, а це несе її в мішку на кол­госпну конюшню.

— Е, — каже дід Іван до Олега, — так у тебе нічого не вийде. Доріжки добре витрушувати тоді, як добудеш друге тепло.

— А як його добути? — питає хлопчик.

— Коли знаєш — то просто. Але це не розказувать, а показувати треба.

— То покажіть.

— Гаразд, — погоджується дід. — Тільки спершу допоможи мені від­нести упряж на конюшню.

Взяли вони мішка — внук за гич­ку, дід за роги — та й понесли. А ко­нюшня аж за селом, на горбку. Поки дісталися, кілька разів мінялися місцями: то один попереду, то дру­гий.

Як прийшли, дід Іван усміхнувся:

— Тепер зрозумів, як добувається друге тепло?

— Здогадався! — відповів Олег. І рукавом витер спітнілий лоб.