Запали Свічку пам'яті

23 листопада в центральній бібліотеці для дітей проходив тематичний день «Запали Свічку пам'яті» до вшанування пам'яті жертв голодомору 1932-1933 років.

В цей день відкрилася виставка-нагадування «Запалюючи свічку, помолися за них», яка представляє документальні матеріали та художні твори про страшні події в історії нашого народу. Мета виставки – показати антинародну владу того часу, що створила штучний голод на території України та задумала винищити український народ. Виставка містить такі розділи:

«День пам'яті жертв голодомору», «1933 – біль душі людської», «Через роки пам'ять проростає»

У четверту суботу листопада ми запалюємо Свічку пам'яті, щоб пом'янути невинних жертв, заморених штучно створеним голодом. Восени 1933 року щохвилини помирало 17 українців, щогодини – 1000, а щодоби – 2500 наших співвітчизників. Ці факти вражають. Ми повинні пам'ятати про ці скорботні дні в історії нашої країни.

Під час тематичного дня всі відвідувачі бібліотеки читали, слухали, обговорювали, осмислювали, представляли, малювали... Все відбувалося задля того, щоб виховати відчуття обов'язку вшанувати пам'ять жертв голодомору 32-33 років в Україні.

Читачі нашої бібліотеки долучилися до різноманітних акцій, що були об'єднані назвою «Запали свічку пам'яті»: 

створювали «Мапу скорботи України», «Панно пам’яті», читали вірші.

Фотомоменти заходу

Цікаво!

Символ пам'яті - незабудка

Незабудка – це маленька дрібненька тендітна квітка з синьо-голубими пелюстками та жовтою серединкою. Сьогодні квітка незабудка використовується, як символ пам'яті жертв голодомору 1932 – 1933 років в Україні. Вона нагадує нам і нашим дітям, що ми не маємо права забути мільйонів жертв голодомору.

В бібліотеці був заздалегідь підготовлений стіл із заготовками квітів. Кожен відвідувач, вшановуючи пам'ять загиблих під час голодомору, робив незабудку, прикріплював її до мапи скорботи України та собі на одяг. Хто хотів, міг зробити і понести квітку додому чи подарувати знайомим. Даруючи квітку, обов'язково продовжити речення «Не забудь про....»

Звідки прийшов до нас цей символ

Бібліотекарі розказували дітям, як квітка незабудка стала символом голодомору. Вона складається з двох кольорів – синього й жовтого – кольорів вільної та незалежної України. Під час репресій кінця 1920-их та початку 1930-их років Сталін та разом з ним радянська верхівка хотіли зламати дух українського народу, знищити українців як народ. Тому синьо-жовті кольори квітки незабудки дуже символічні та відповідні для вшанування жертв сталінської політики, яка призвела до мільйонних жертв голодомору 1932-1933. Слово «незабудка» – українське слово і походить від виразу «не забудь». Тендітна блакитно-жовта квітка кличе нас: Не забудь! Не забудь! жертв страшного голодомору 1932 – 1933 років в Україні.

Знак квітки незабудки, як символ пам'яті жертв голодомору, розробили у 1986 році вчителі школи святої Софії в Миссиссаґа в Канаді. У діаспорі, особливо в Канаді та США, пам'ять про голодомор зберігалася, тоді як у радянський Україні цей факт заперечували. Приблизно 500 дітей віком від середньої групи дитячого садка до восьмого класу щорічно відзначали пам'ять жертв голодомору, який в той час називали Великим Голодом. Мірка Вербови-Онух та Галина Дитиняк порадили використати квітку незабудку у роботі з дітьми для вшанування пам'яті жертв голодомору.

З часом цей символ підтримали школи Львова у 2011 – 2012 роках, а з 2015 року він розповсюдився на всю Україну. Так незабудка стала символом пам'яті жертв голодомору.