|
Давно-давно на землі книжок не було, бо люди ще не вміли їх робити.
«Сторінками» найдавніших книжок були камені, стіни печер, сокири, вояцькі щити. Писали на всьому. Бо ж не було тоді ані паперу, ані пер чи олівців. Далі люди додумалися писати на глині, яку потім сушили й випалювали на вогні. Та хіба на глиняних сторінках-цеглинках багато напишеш? До того ж, ці книжки важкі та незручні. Коли, скажімо, якийсь учений збирався в дорогу і брав із собою дві-три такі «книги», йому потрібен був... віз.
З часом люди навчилися робити зручні й легкі книжки з тонкої козячої або телячої шкіри. Першу таку книжку виготовили у стародавньому грецькому місті Пергама — через те папір із шкіри і назвали пергаментом. Але ці книжки були дуже дорогі. На виготовлення однієї книжки потрібні були шкури з цілої череди телят. Отож люди шукали, з чого робити книги, щоб вони були дешевші і простіші.
В Африці вздовж річок росте болотяна рослина папірус. Його спершу використовували лише на будівництві. А згодом додумалися обробляти волокна рослини так, що з них виходив папір. Відтоді з’явилися книжки, краще сказати, сувої з папірусу. Писати на сухих стеблах папірусу було зручно, але через кілька років такі «книги» ламалися й розсипалися.
Справжній папір, що на ньому пишуть зараз, люди навчилися робити дві тисячі років тому. Тоді й почали в багатьох країнах писати книги на папері, саме писати, бо книги ж тоді ще були рукописними і одну книгу, бувало, переписували по кілька років.
Минуло ще доволі часу, поки з’явилися друковані книжки. В нашій країні це сталося в XVI столітті.
|
Це історія про дівчинку Магду, яка мріє мандрувати, але змушена сидіти у візку.
10 лютого о 12.00 в центральній бібліотеці для дітей до Дня безпечного Інтернету відбулася зустріч учнів 7-х та 8-х класів ліцею імені Романа Шухевича з психологами.
«Понад все вони любили свій коханий край» Павло Тичина
«Добрий день, Україно моя! Струмок серед гаю, як стрічечка. На квітці метелик, мов свічечка. Хвилюють, малюють, квітують поля – Добридень тобі, Україно моя!» Павло Тичина