"Це зорі твої, Україно!": віха пам’яті до Дня героїв Небесної Сотні

16 лютого в центральній бібліотеці для дітей відбулася виставка - віха пам'яті

"Це зорі твої, Україно!", присвячена Дню героїв Небесної Сотні. Відвідувачам бібліотеки пропонується книжково-ілюстративна експозиція «Героїв країна - моя Україна», яка відновить хронологію подій революції Гідності, надасть інформацію про героїв Небесної Сотні, - всіх тих, хто своїм життям, змінив хід історії нашої держави.

Бажаючі можуть послухати розповідь бібліотекаря про молодь та студентство, які стали основною рушійною силою Майдану, мотором протестних акцій. Про те, що саме вони змінили усе суспільство, розбудили країну, стали каталізатором Майдану.

Куток героя: Роман Гурик. Віха пам'яті перенесе кожного, хто долучиться до матеріалів, у дні найважчого протистояння та нагадає про наймолодшого героя Небесної Сотні - Романа Гурика. Куток героя містить ілюстративні матеріали про нього, спогади друзів, родини, побратимів.

Кожен може долучитися до запалювання свічки пам'яті героям Небесної Сотні та вираження своєї емоції, постоявши та подумавши про Небесну Сотню, записати слова, які прийшли на гадку у цей час спілкування з матеріалами виставки.

Матеріали Кутка героя

• "Роман у нашій родині — шостий, хто голову положив за Україну" (Мама Ірина про сина)
• Роман Гурик загинув 20 лютого 2014 року від кулі снайпера в голову, під час зіткнень на вулиці Інститутській. Йому було 19 років.
• Він казав мені: "Мам, розумієш, ще декілька років - і ми всі будемо жити в зоні. Втратимо право голосу і будемо як худоба, загнана в стійло. Але ж ростуть дві малі, - вказував на сестер, - то як ви думаєте виховувати їх в такій країні далі?» (Мама Ірина про сина)
• «Через те, що Роман був бунтарем, мені пропонували перевести його на заочну форму. Це було напередодні подій. В університеті він бігав по аудиторіях і закликав студентів не на парах сидіти, а йти на франківський Майдан. Казав: "Там зараз твориться історія, а університет почекає". І чергував біля адміністрації, не спав ночами.
• Я певна, що якби мій син залишився живим, він би першим же автобусом поїхав в АТО, коли туди почали відправлятися хлопці.» Спогади мами Ірини.
• «Є люди, життя яких весь час мчиться... Вони – оптимісти. З ними легко спілкуватися, до них, як до магніту, весь час притягуються інші... Вони горять самі, й запалюють навколо себе інших. Це лідери по життю... Роман був саме з таких...»
• «Він був моднявий чувак, ходив у тертих джинсах. Клітчата сорочка. Татухи. То біле волосся, то зелене, то ультрамарин. Постійно міняв образ. Тунелі у вухах були, поки не зняв. Кльовий, веселий. Дуже живий! Лякає, анекдот розкаже, прикол ляпне...» (Мама Ірина про сина)
• Роман Гурик залишиться у серцях українців вічно молодим героєм...