Хвилинка актуальної інформації «Графіті: культура чи хуліганство?»

2 жовтня протягом дня центральна бібліотека для дітей проводила

серед читачів хвилинки актуальної інформації "Графіті: культура чи хуліганство?" З'ясовували з дітьми та підлітками суть поняття "графіті", "хуліганство", "вандалізм". Здійснили екскурс в давню історію світу і України, читали стародавні графіті, що знаходяться на стінах Софії Київської та Помпеї. В подумках мандрували куточками нашого міста, де можна побачити графіті, перевіряли свої знання, розгадуючи вікторину. Кожен учасник спілкування в процесі обговорення на поставлене запитання однозначно відповідав: "Графіті - це культура!"

Графі́ті (італ. graffiti, що походить від grafficare — «дряпати», дослівно «надряпані») — спершу так називали одну з технік настінного малярства. Пізніше, цим словом скористалися археологи, використовуючи його як загальний термін на означення всіх видів випадкових написів і малюнків на стінах будинків. Сьогодні це поняття розширює свої межі, під графіті розуміють будь-які неофіційні публічні тексти, разом із сучасними. Та більше, саме сучасні привертають увагу вчених і журналістів, тому в свідомості людини нашого часу зі словом графіті асоціюється передусім добре відомий їй розпис будинків, прогонів на поверхах, ліфтів, вбиралень тощо.

То що ж таке графіті: культура чи хуліганство? Розберемося з поняттями та заглибимося в історію і спробуємо відповісти на це запитання.

Розберемося з поняттями.

Хуліганство – це грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Графіті ще пов'язують з вандалізмом.

Вандал - той, хто свідомо чи внаслідок невігластва руйнує власність, матеріальні або культурні цінності, приватних або суспільних об'єктів. що належить особі чи суспільству.

Вандалізм - стан духу, що змушує руйнувати гарні речі, зокрема, твори мистецтва.

То що ж таке графіті: культура чи хуліганство? Щоб відповісти на це питання, потрібно ще здійснити екскурс в минуле.

Графіті — явище надзвичайно давнє. Графіті зустрічаються археологами в багатьох культурах різних епох та континентів. Історичні графіті по суті є лінгвістичними і геометричними образами, де лінії означають послідовність букв і слів, які утворюють смисловий зміст.

Античність

Стіни античних міст, що збереглися, були вкриті написами. Одна із найвідоміших колекцій античних графіті знайдена під час розкопок Помпеї. Мешканці Помпеї так само, як і наші сучасники, писали про любов, секс, політику, висловлювали свої симпатії і неприязнь чи просто мережали міські стіни своїми іменами, часом навіть вульгарними. Графіті Помпеї стали для дослідників свідченням про культуру і побут античності.

Приклади помпейських графіті:

Поблизу воріт Везувія: «Маркус кохає Спендузу».

Вулиця Театрів: «З моєї крамниці зник мідяний горщик. Будь-кому, хто його верне, я пожертвую 65 сестерціїв».

На стіні будинку Геркулуса і Нессуса: «Пам'ятай: допоки ти живий, ненависна смерть наступає».

Судячи з написів, які знайдені на стінах міста, графіті часто відігравали роль дошки оголошень, та є певною предтечею сучасних інтернет-блогів та форумів. На одній із стін знайдено «приватний чат» коли чоловік під ніком «Другий» (лат. Secundus) та жінка «Перша» (лат. Prima), обмінювалися послідовно романтичними написами: «Секундус» вітає свою Приму, там де вона є. Я питаю чи кохаєш ти мене?»

Середньовіччя

Сотні графіті XI—XIII ст. знайдено у Софійському соборі Києва й Софійському соборі Новгорода, а також в інших руських храмах. Графіті на церковних стінах мають переважно релігійний зміст: це прохання про допомогу, молитви й хрести, прокляття, повідомлення про смерть можновладців та про їхні негідні вчинки. Попри те, можна натрапити на цілком світські написи: „У Гнілка тухлі зуби" (руське „У Гнилку зуби тухоли").

Висновок: Графіті минулого – це цінний скарб.

Сьогодні вже не потрібно доводити, що стародавні графіті Софійського собору в Києві — не нікчемне забруднення стін, а пам'ятка історії, складова частина культури, об'єкт дослідження. Вивченням руських графіті займаються мовознавці, історики, археологи. Стародавні графіті — важлива складової слов'янської епіграфіки і культурології. Графіті є цінним матеріалом для вивчення мови, культури, соціальної ієрархії, народного розмовного стилю, відносини до релігії населення Русі. „Графіті на стінах давніх будинків — важлива складова частина епіграфіки... Епіграфічний запис — це живий голос давньоруського мешканця" (Рибаков) Як свідчать найстародавніші графіті, указ Володимира порушували люди різних професій, соціальних шарів, світські особи і диякони. Численні написи на стінах Софії Київської та інших будівель стародавнього Києва, датовані 11-13 ст. мають два десятки граматичних ознак сучасної української мови. В історичних написах відчувається прагнення людини до діалогу з Богом, і в боротьбі за право на цей діалог порушувалися державні і церковні закони.

Новий час

У нову стадію розвитку графіті ввійшли в другій половині XX ст. Дослідники відзначають два фактори, які мали вирішальне значення для виникнення нових форм на базі традиційних. По-перше, поява фарби в аерозолі і, по-друге, експансія молодіжної культури в 1950-1960-х роках у США і Західній Європі, що сприяло різкому підвищенню кількості графіті і появі написів та зображень в якісно новому вигляді.

Сучасне графіті в Україні

Графіті в сучасній Україні, тобто розписи міських будинків існують з кінця 1990-х.

Символіка сучасного графіті відбиває визначені події культурного, політичного або громадського життя соціуму, членами якого є його виконавці. Графіті різноманітні за своїм змістом й охоплюють усі сторони життя молоді. Схематичні позначення на стінах, що були у минулому, перетворилися на яскраві малюнки, які носять у собі символічне значення. Саме такі настінні шедеври прикрашають вулиці й парки наших міст. На стіні однієї з будівель столиці на Андріївському узвозі виник 15-метровий стріт-арт шедевр - українка з дитиною на долоні. Це графіті - результат творчої співпраці українського та французького муралістів Олексія Кислова та Жюльєна Маллан, які втілили свій задум у рамках фестивалю «Французька весна». Дівчина у вінку, за словами художників, є символом України, передає дух нації, що прокинувся після Революції Гідності. Цей шедевр аж ніяк не може були актом хуліганства чи вандалізму.

Графіті – це вулична культура, яка звільняє від умовностей і стандартів. Сучасні графіті в українських містах з українською символікою, з патріотичними символами зайвий раз доводить, що українці - творча нація.

"Графіті" цікавило багатьох художників, які прагнули свободи, і саме вуличне мистецтво звільняло їх від умовностей і стереотипів. Пікассо цінував у "графіті" "граничний лаконізм, використання мінімальної кількості графічних елементів для позначення особи, фігури людини.

Згадайте графіті, які ви бачили на вулицях ваших міст і дайте відповідь на питання: «Графіті: культура чи хуліганство?» Впевнені, відповідь буде однозначною!

Можете перевірити себе  «Що ти знаєш про графіті?»

1. Графіті – це

□ Наука, що перебуває на межі між біологією і технікою

□ Мистецтво вулиць

□ Мистецтво парків

2. Перші графіті побачили світ на вулицях

□ Стародавньої Греції

□ Київської Русі

3. Художники, що створюють вуличну культуру називаються

□ Райтери

□ Хакери

□ Репери

□ Рокери

4. Малюнок-графіті виконують на

□ Посуду

□ Стіні

□ Полотні

5. Гангстерський, хіп-хоп, політичний – це ___________ графіті.

6. В перекладі з італійської «графіті» означає

□ Малювати

□ Дряпати

□ Хуліганити

7. Чи бачив ти графіті на стінах нашого міста? Які? Де?

8. Як ти відносишся до вуличного мистецтва – графіті?