«Зарум'янила осінь калину»: етно-подорож |
| Автор: Івано-Франківська центральна міська дитяча бібліотека | |||
|
У погожу та сонячну днину Павутинку струни натягла. Щоб на ній грав вітрець колискову І приносив мелодію в сни Щоб оспівував осінь чудову І надію давав для весни." Н. Красоткіна. 8 жовтня о 15.00 учні 2 класу школи №26 разом з центральною бібліотекою для дітей здійснили етно-подорож «Зарум'янила осінь калину». Діти розмістилися біля художньо-ілюстративної виставки «Душа природи чуйна і ласкава», оглядали книжки про осінь, декламували вірші, розповідали свої спогади, пов'язані з цією прекрасною порою року. Були спогади і про бабусин осінній сад і про збір врожаю яблук, груш, винограду, гарбузів. Діти розповідали про походи з батьками по гриби, про чудовий ліс осінньою порою. Не оминули читачі увагою і наш міський парк, розповідали у які чудові шати і різнобарвні кольори одягаються дерева в цей час. Дитячі оповідки були веселі, дотепні і дуже теплі за змістом! Різноманітні дари осені – гарбузи різних кольорів і форм, яблука, груші, горіхи, виноград, які оздоблювали виставку, милували око, запах розбурхував пам'ять і фантазію, і все це створювало надзвичайно теплу атмосферу! Діти із задоволенням включилися у гру-вікторину «Відгадай за описом рослину» та уважно слухали коротеньке оповідання М. Магери «Калина». Етно-подорож «Зарум'янила осінь калину » відбулася! Було пізнавально, цікаво, з присмаком осені! Колаж
На горбку пишалася своєю осінньою вродою розкішна калина. Од самого вершечка зайнялася вона гарячим полум'ям. Радісно перешіптувались зубчасті листочки від легенького подиху вітру. А з-поміж них визирали важкі коралові кетяги. Поруч ріс молодий стрункий ясен. Його скромна зелена постать нічим не приваблювала червонощоку калину, що безжурно жартувала з бабиним літом, ловила його і вкривалася від верху до самісінької землі, наче молода до шлюбу, прозорою білою фатою. Вона розкотисто реготала до зажуреного сонця, до потьмареного неба. Лише зрідка зиркала на свого сусіда, який горнувся до неї тонкими вітами, ніби хотів заховати її пишну вроду від заздрісного ока. Навіть спробував заступити її, вгамувати той веселий, задьористий сміх. Та калина згорда випросталася, легенько відсунула ясеневі гілки і знову виставила напоказ всьому світові свою красу і принаду. На ту пору десь взялися дівчата-шебетухи. Як вгледіли горду красуню та як накинулися на неї, то геть пошматували її розкішне плаття, в пучечки поскладали червоні кетяги. Дівчата радісно щебетали, свої голови багряними ягодами квітчали, калина ж ридма ридала. Засумував ясен, затужив за понівеченою подругою і почав скапувати на землю зеленими листочками.
|
| «Стрічка, каблучка, баламути й обручка» Валентина Кирилова |
|
| Детальніше... |
|
|
|
"Зарум'янила осінь калину. У червоне намисто вдягла.
Нації, багатшої розмаїттям прикрас, годі знайти! Українці цінують красу, захоплюються вмінням майстрів і зацікавлено пізнають оздоби інших народів.
Створюємо різдвяний настрій читанням милих, добрих казок про зиму, святвечір, про українські звичаї та традиції, про добро,
Час летить, і змінюється світ. Одне незмінне – віра в справжнє диво.
«Давно то було. Так давно, що і степи вже забули, заростили рани, заколосилися новими хлібами. Тільки тіні інколи зринають, зітхаючи.