«Майстер лаконічного слова »: до 85-річчя від дня народження Василя Чухліба

Твори Василя Чухліба – добрі та мудрі, вони ведуть дитину в дивосвіт природи, дарують радість,

насолоду від спілкування з нею, збуджують уяву і кличуть відкривати її таємниці, оберігати нетлінну красу землі, любити рідний край.

Василь Васильович Чухліб народився 19 липня 1941 року в селі Лебедівка Козелецького району на Чернігівщині у родині вчителів Василя Харитоновича Чухліба та Марії Федорівни В'ялої (Чухліб). Родина батька веде свій родовід від козака Платнірівського куреня Запорозької Січі Харька Чухліба (1757 р.). Один з прадідів воював у російсько-японській війні 1904 – 1905 років. Родина матері у 1930-х роках була "розкуркулена" та заслана до Сибіру. Василь мав молодшу сестру Валентину. Дитячі роки Василя Чухліба пройшли в сусідньому придеснянському селі Соколівка, куди переїхали його батьки після війни: тут закінчив семирічку, а десятий клас — у місті Острі. У школі проявився його літературний талант. Його перший вірш районна газета "Правда Остерщини" опублікувала, коли Василь був ще старшокласником. По закінченню школи юного Василя Чухліба запросили на роботу до редакції тієї ж газети. У 1958 році він був визнаний кращим кореспондентом "Правди Остерщини". У 1962 році Василь Чухліб вступив на мовно-літературний факультет Київського державного педагогічного інституту, нині — Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова. У 1966 році Василь Чухліб отримав диплом про вищу освіту.

У 1973 році Василю Чухлібу запропонували надрукувати оповідання для дітей у всеукраїнському журналі "Малятко". Згодом з творів, що побачили світ у "Малятку", склалася перша книжечка молодого літератора "Хто встає раніше". Відтоді письменник не полишав літературну працю: писав не тільки оповідання, але й чудові казки. Більшість із них — про природу. У 1988 році вийшла друком книга новел "Іду до Десни", в усіх героїв якої — людей, тварин, рослин — є одне спільне: вічно молода річка Десна.

Василь Чухліб був одним з кращих творців новел, етюдів та мініатюр у "дорослій прозі" свого часу. Більшість новел Василя Чухліба є автобіографічними. Мова творів Василя Чухліба — жива, народна, барвиста та вишукана. Вона не переобтяжена незрозумілою лексикою, запозиченими словами. Майстерне застосування образних порівнянь, персоніфікацій, епітетів, метафор у поєднанні з простонародними висловами створює особливий мовний колорит творів письменника.

У 1993 році за результатами публікацій творів для найменших на сторінках «Малятка» Василь Чухліб отримав премію ім. Наталі Забіли. У 1996 році за збірки оповідань і казок «Олень на тому березі», «Куди летить рибалочка» та «Колискова для ведмедів» йому була присуджена премія імені Лесі Українки.

Раптова смерть Василя Чухліба 20 листопада 1997 року вразила всіх і залишила нереалізованими чимало задумів. Пізніше були видрукувані збірки «Павучок із бабиного літа», «Братики Кіндратики», «Сонячний зайчик», «Неслухняний гарбузик». Низка оповідань і казок увійшли до підручників і читанок для молодших класів, були перекладені англійською, азербайджанською, білоруською, казахською, литовською та словенською мовами.

Юрій Збанацький про письменника:

«В українського письменника Василя Чухліба — свій стиль і своє бачення світу. Він володів рідкісним даром писати коротко, а показувати багато, умів розповісти цікаво і хвилююче (навіть - поетично) про речі, що на перший погляд — звичайні та буденні. У його оповіданнях йдеться про будні і свята, про допитливих і непосидючих дітлахів, які живуть у прекрасному світі на березі голубоокої Десни. Поруч з дітьми — дорослі, а також звірята, птахи, квіти — герої казок. Десна їх усіх об'єднує — і дітей, і дорослих, і мешканців лісу, гаю і лугу, всіх радує і напуває своєю солодкою водою..."

 Для вас казки Василя Чухліба. Слухайте!