Тетяна Яблонська, Іван Драч: "Ми з України": до 90-річчя письменника.

Презентуємо мистецький альбом художніх робіт Тетяни Яблонської та віршів Івана Драча, який у 60-х роках був знищений з ідеологічних міркувань.

Роботи не вписувались у рамки соціалістичного реалізму, і 4000 примірників було знищено.

Цей альбом - реконструкція видання 1969 року.

Першооснова творів - народна! Саме вона надихнула Івана Драча на низку балад, у яких воєдино сплавлені фольклорна образна система, тонке сприйняття живописного твору і власне бачення поета.

Поетичні балади були написані під враженням від циклу робіт «Життя» та безпосередньо до картин «Лебеді», «В гості до внуків», «Травень», «Наречена», «Вдови», «Стара», «Життя», «Віконце».

Цей цикл робіт Тетяни Яблонської був чимось середнім між наївним малярством і фотографіями, які висять в кожному старому селянському покуті поруч з іконами. Картини вона писала в Звенигородському районі Черкаської області в середині 60-х років. І саме яскраво виражені українські мотиви цього видання не сподобалися ідеологічній комісії. І весь наклад знищили! Дивом збереглися два примірники книги. Один у видавництві «Мистецтво» і один в домашньому архіві Яблонських.

Прості за тематикою поетичні твори Івана Драча філософські і психологічні. Система образів їх майже не відрізняється від персонажів картин майстрині: юні дівчата в очікуванні щастя, мудрі бабусі, збагачені досвідом, легковажні дітлахи. Проте в баладах Івана Драча наявний і образ ліричного героя, який сміливо звертається до читача у формі прямого монологу, відверто декларуючи власне ставлення до зображуваного. Натомість, як це властиво живопису взагалі, образ автора проявляється в картинах Тетяни Яблонської опосередковано, через їх художні особливості: гаму кольорів, композицію, використання освітлення.

Картини побудовані за одним принципом: у «Родоначальниці. Житті» поруч сидять бабуся й онук на тлі стіни селянської хати, щільно завішаної фотокартками нащадків, а у «Життя продовжується» на лаві – дідусь і юна мати, що пригортає закутане дитя. Стримане, здається, вечірнє освітлення підкреслює невимушеність поз персонажів картини. Сіро-бузкові тони тла повторюються на обличчях і в одязі зображуваних людей. Умовний поділ простору картини на два центри підкреслює тему живописного полотна: єдність минулого і майбутнього, невмирущість українського народу.

«Балада роду» – це поетичний відгук на картини Тетяни Яблонської «Родоначальниця. Життя» (1966) і «Життя продовжується» (1971), в якій Іван Драч також творчо використовує і традиції народних історичних пісень, і мистецький задум художниці. Фольклорне число «сто» (сто доріг, сто століть, сто вітрів, сто стежин) автор переосмислює в кульмінаційно-почуттєвому висновку про юного персонажа як своєї поезії, так і полотна Тетяни Яблонської «Родоначальниця. Життя», який протопче «сто першеньку» стежечку, відкриваючи нові шляхи для свого роду, свого народу. Попри певну сюжетну схожість, картина і вірш відмінні не тільки належністю до різних художніх форм, а й динамічністю поетичних рядків (провідний образ в Івана Драча – вітри) і показною статичністю композиції диптиху художниці.

Відкриваймо! Читаймо! Пізнаваймо своє! Україна має значення!

Бібліотека щиро запрошує на ознайомлення з унікальним мистецьким альбомом!