Перша зустріч

Мине отак з півсотні літ,

І, може, з високості,

З чужих планет в наш рідний світ

Злетять незнані гості.

Вони свій срібний корабель

Спрямують з небокраю

Не на піски серед пустель,

А в поле біля гаю.

І, ще не бачивши землян,

Не взнавши навіть, хто ми,

Покинуть гості космоплан

І скинуть геть шоломи.

Повітря свіже, як струмок,

Наповнить їхні груди,

Під ноги ляже сто стежок,

Які втоптали люди.

Співучий шелест наших нив

Докотиться, мов пісня,

Розкаже, хто хліба зростив,

Яким у полі тісно.

Гостям назустріч вийде ліс,

Схиляючи вершини,

Озветься гомоном беріз,

Перекликом пташиним.

І подорожні мовчазні

Побачать вперше в світі

Ялину в темнім убранні,

Калину в білім цвіті.

В росі блищатиме гілля:

Торкни — і рине злива.

Ззирнуться гості:

— Це — Земля.

Яка ж вона красива!