Володимир Рутківський. Потерчата. Дитяча сповідь для дорослих, які так нічому й не навчилися

«Потерчата» - це роздуми дорослого письменника про себе й воєнний час, про людство, частиною якого є він сам, про світовий устрій і глобальні проблеми самознищення.

У автобіографічному творі Володимира Рутківського на прикладі головного героя і оповідача Володка показано втрачене дитинство цілого покоління дітей, на долю яких випало жити у воєнний час, зазнати поневірянь, пізнати голод і людську жорстокість, пережити страх, ідучи по лезу між життям і смертю.

Повість глибоко психологічна. Інформація про час та події у творі передається через сприйняття героя-дитини, через його думки, уявлення, сновидіння.

Повість вражає дитячою щирістю і безпосередністю до себе й до того, що діється навколо.

«Мабуть відтепер мама вже ніколи не любитиме мене, як любила до війни, і що тепер ніколи вони з Вікториком не вибачать мені таких слів. І буду я завжди сам на всьому світі. Аж поки не повернеться з війни татко...»

У хлопчика постійний страх перед самотністю і покинутістю. Довоєнне дитинство було щасливим: з татком, з мамою, а потім – голод, холод, страх, беззахисність, самотність.

«Ще з учора я чотирирічний, був татковим та мамчиним мазунчиком, до мене ставилися з уклінною посмішкою.... І одразу став ізгоєм. Війна викинула нас на вулицю без хати над головою».

Попри весь воєнний драматизм, В. Рутківському вдалося знайти свою особливу інтонацію – світлого суму, а почасти навіть гумору. Адже війна війною, а дитинство бере своє. Діти все одно граються, навіть якщо поруч хтось іде в атаку. Дитинство може бути співзвучне тільки зі словом «Мир».

Книжка В. Рутківського є прикладом того, як можна вдало, без спрощення та водночас доступно й не травматично для дітей писати про складні та філософські питання.

В. Рутківський «Потерчата. Дитяча сповідь для дорослих, які так нічому й не навчилися». – Тернопіль. «Навчальна книга - Богдан». 2013, - 256 с.