155 років від дня народження Івана Яковича Франка

Говоримо мовою цифр

Син галицькою коваля був:

• Поетом — за своє життя видав 9 збірок;
• Прозаїком — створено 100 оповідань, 10 повістей і романів;
• Драматургом — 4 п'єси («Украдене щастя» і в наш час не сходить зі сцен театрів);
• Перекладачем, літературним критиком, істориком і теоретиком літератури, був публіцистом, фольклористом — записав близько 400 пісень і 1800 коломийок, був викладачем, економістом і політиком.

За 40 років професійної діяльності ним створено близько 6 тисяч художніх творів, заміток, публікацій.

На протязі життя оволодів 12 мовами. Знав російську, сербську, польську, німецьку, французьку, англійську, італійську, чеську, болгарську, білоруську, єврейську, литовську.

За досягнення в галузі літератури Франка подано на здобуття Нобелівської премії, кандидатура його не розглядалася, оскільки в травні 1916 року поет помер, а Нобелівська премія посмертно не присуджується. Але вже те, що ім'я Франка було в числі претендентів. — свідчить про його велич.

10 заповідей І. Франка народові України, які він дає в поемі «Мойсей»

• Шукай самого себе і вір в свої сили.
• Люби свою землю, а не шукай раю у чужих краях.
• Не заперечуй роль Вищої Сили у долі людини.
• Майбутнє віддалене у просторі і невідоме.
• Ідеал майбутнього людства лежить "поза межами можливого".
• Кожна людина повинна прирівнювати себе до ідеалу (духовне вдосконалення ).
• Нема обітованої землі, а рай на землі — це поступ, рух це боротьба за утвердження духовних цінностей.
• Народ має пройти дорогами сумнівів і сподівань, які вже звідав І. Франко.
• Твори добро.
• Живи у мирі з усіма.

Чи не здається тобі, читачу, що ці заповіді з часом не тільки не втратили своєї актуальності, а навпаки стали ще більш значимими. Поміркуй над кожним з них!

Франко і книга

А чи знаєш ти, що однією із головних пристрастей І. Я. Франка була книга! У гімназії Франко дуже полюбив книжки і став на все життя книголюбом. Дуже багато читав, вів докладний список прочитаної літератури, робив виписки. Згодом з'явилося непоборне бажання мати власну бібліотеку. Але ж книги дорого коштують! За що їх придбати? Вихід знайшовся: заощадження на харчах, а далі —на зароблені репетиторством гроші. Таким чином, уже в гімназії особиста бібліотека Франка нараховувала 500 томів українських і зарубіжних письменників. 500 томів! Це нечувана на той час (і не тільки для школяра ) індивідуальна книгозбірня, яка стала центром своєрідного гімназійного товариства передової молоді. Тут читали Шевченка «Кобзар», драми Шекспіра та Шіллера, точилися палкі дискусії з приводу прочитаного, а на закінчення вечора десь за містом співали українських пісень, що лунали понад сонним Дрогобичем. Ось які "чудеса" робила книга, бібліотека. Так, книгу Франко любив понад усе в світі. Ця найсильніша з усіх пристрастей Франка не покидана його ніколи. Усе життя він читав і збирав книжки. У Львові його власна бібліотека була однією з найбільших (6 тисяч томів), а щодо цінності зібраних в ній наукових і рідкісних книг — не було їй рівних. Який це велемовний приклад для наслідування!

«Кобзар»... На кілька днів Франкові було позичено незвичайну книгу. Ці дні для майбутнього поета стали святом. Він не розлучався з «Кобзарем» ні вдень, ні вночі. ІІІевченкове слово так вразило його, що він за ці три дні вивчив «Кобзар» напам'ять. Так, так усі твори від першого до останнього.

А з'явилося бажання читати в оригіналі Шекспіра і Золя, вихід один —вивчити їх мови. І Франко цілком без сторонньої допомоги вивчає англійську і французьку. Без книжки під пахвою рідко можна було стрінути І. Франка на вулиці. А що прочитав, те і запам'ятав на ціле життя.

Добру справу зробив Франко для українською народу, для піднесення його освіти і культури, організувавши серію книжечок «Дрібна бібліотека». Ці книжечки, що по ціні були доступні і найбіднішим, у популярній формі знайомили з найновішими досягненнями людської думки, різних наук і мистецтв. А коли в березні 1916 року Франко відчув, що життя покидає його грішне тіло, він написав свій заповіт, в якому найцінніше, що в нього було — бібліотеку, дарував Науковому товариству ім. Т. Г. Шевченка.

Франко і пісня

Ще однією пристрастю, яка пройшла повз усе життя Франка, була пісня. Пісня, з якою мати ніколи не розлучалася, залишила в душі малою Івана вогник любові до фольклору, що постійно живив його творчість. Найніжніше він любив народну пісню.

Від нього записано й увійшло до скарбниці музичного фольклору кілька десятків оригінальних народних галицьких пісень.

Перебуваючи у Києві, поет наспівав М. Лисенкові кілька своїх улюблених мелодій. То були пісні «Про Довбуша», «Пливе качур по Дунаю», «Ой там за горою», «Жалі мої, жалі» та «Бескиде зелений». Ці п'ять пісень стали окрасою Лисенкового «Збірника українських пісень» і тепер є хрестоматійними зразками західноукраїнського фольклору.

Надзвичайно цінними є й твори, записані від Франка Климентом Квіткою у 1901 (31 пісня) та Філаретом Колессою у 1912 (30 пісень). Завдяки ініціативі Франка вийшло в світ наукове видання «Галицько-руські народні пісні з мелодіями» (упорядник І. Колесса).

Великий та різноманітний і музичний доробок на слова І. Франка: від пісні до опери. Одним із перших інтерпретаторів лірики Франка в солоспіві був М. Лисенко. Його твори «Місяцю-князю», «Не забудь юних днів», «Оце тая стежечка», «Розвійтеся з вітром» ( збірка «З вершин та низин») інтерпретують поезію Франка у мрійливо-елегійних тонах.

Але найбільшу музичну славу Франкові його «Лірична драма», «Зів'яле листя». «Твої очі, як море» — написав Борис Лятошинський. «Не лишай з погордою», «Розвійтеся з вітром» — Г. Майборода.

Крім того, є опера «Золотий обруч» Б. Лягошинського, написана за мотивами повісті «Захар Беркут», драматична опера Ю. Мейтуса — за мотивами драми «Украдене щастя», опера М. Скорика «Мойсей» за однойменною поемою Франка.

Музика і книга нерозривно йшли поряд протягом усього життя поета.

Афоризми з творів І. Франка

Про громадську мужність

• Лиш боротись — значить жить. («Vivere momento»)
• Мій поклик: праця, щастя і свобода. («Декадент»)
• Треба нам людей хоробрих, смілих, гордих і палких. («Коваль Бассім»)
• Правді служити, неправду палити. («Земле моя»)

Про любов до рідного краю та його майбутнє

• Земле, моя всеплодющая мати («Земле моя»)
• Сліпа любов, як і сліпа віра, родить фанатизм. ( афоризми у альбом «Ділу»)
• Я син народу, що вгору йде, хоч був запертий в льох. («Декадент»)
• Віддай майно і жінку, і себе за Вкраїну. («Строфи»)

Про працю і навчання

• Без труду не горить і cухеє поліно. («Строфи»)
• Книги — морська глибина. («Строфи»)
• Пісня і праця великі дві сили. («Пісня і праця»)
• Лиш в праці варто і для праці жить. («Як те залізо»)
• Учись, щоб бути сильним мужем. («Гриць Турчин»)

Про мораль

• Добрий все бачить лиш добре, підлий — лиш підле у других! («Строфи»)
• Нс мовчи, коли, гордо пишаючись велегласно брехня гомонить. («Не мовчи»)
• Не може при дворі той жить, хто хоче злу й добру служить. («Строфи »)
• Скупий — не пан своїх засіків повних. А сторож і приставник, і невільник. («Строфи»)
• Та ніде той не дійде, хто не знає цілі. («Човен»)
• Хто сам себе опанував, найтяжчу річ він доконав. («Паранетікон»)

Про слово

• Огонь в одежі слова. («Лісова ідилія»)
• Як много важить слово, одне сердечне, теплеє слівце. («Якби ти знав»)
• Слово — чудовий дар природи. («В-ові П-ому»)