До 125-річчя від дня народження Леся Курбаса

Новини,

Останні новини

З-поміж українських митців, які вплинули на розвиток і тенденції драматургії, театру та драматичної культури, вирізняється постать видатного театрального діяча, актора, драматурга і режисера Леся Курбаса.

Лесь Курбас...Відкрите обличчя, сяючий погляд. Витончений інтелігент. Зовні – денді, чепурун за останньою модою. Народився в давно оцивілізованій, орієнтованій на західну стилістику та ментальність Галичині, а саме в м. Самбір (тепер Львівська обл.) 25 лютого 1887 року в акторський родині С. Яновича. Виховуючись в акторський сім'ї, мандрує з батьками, живе їхніми сценічними клопотами. Середню освіту отримав у Тернопільській гімназії, а далі Лесь Курбас здобуває освіту за європейськими стандартами, студіюючи дисципліни у Львівському та Віденському університетах. Він опанував російську, польську, німецьку мови, самостійно вивчив англійську і норвезьку мови. 1907-1908 рр. навчався на філософському факультеті Віденського університету, вивчав германістику і славістику.

З 1912 року Л. Курбас розпочинає власний мистецький шлях: грає на сцені львівського театру «Руська бесіда», засновує стаціонарний український театр «Тернопільські театральні вечори», а далі, одержавши запрошення від метра української сцени, переїжджає до Києва грати у Театрі М. Садовського.

Л. Курбас уже має в Україні визнання, є й досвід, і власне бачення театрального мистецтва. Все це підштовхнуло до створення мистецького об'єднання «Березоль». Назву взяв з вірша норвезького письменника Б. Б'єрнсона «Я вибираю березіль»:

Я вибираю березіль,

Тому що він буря,

Тому що він сила,

Тому що він переворот,

З якого сила родиться...

Саме так! Його театр «Березіль» був бурею, переворотом. Про Курбаса говорять як про одного з найталановитіших українських режисерів, сперечаються з приводу його найконструктивніших театральних новацій та реформаторських ідей. У деяких акторів, навіть визначних, після перших репетицій від творчих принципів та манери гри враження були шокуючі. «Актори тренуються на трапеціях, як циркові акробати, а режисери перелицьовують як кому заманеться українські класичні п'єси на естрадно-циркове дійство»,- так писав М. Крушельницький, вражений побаченим. Але це були перші враження, які потім змінилися повним прийняттям новаторства Л. Курбаса.

Відзначають неабиякі організаторські здібності Л. Курбаса. Його ім'я притягує до Києва багатьох акторів з досвідом і новачків. Л. Курбас понад усе поціновував неординарність людини, її індивідуальну й мистецьку яскравість. У театрі «Березіль» він зібрав і сприяв саморозкриттю таких постатей, як А. Бучма, В. Чистякова, Й. Гірняк, Н. Ужвій, Я. Бортник та ін. Невипадково тодішня преса називала його «знавцем талантів».

Л.Курбас почувався не до кінця реалізованим без національної драматургії. Він шукав такого митця, який був би адекватним йому за масштабом таланту та самобутності. І такий драматург знайшовся. Це був М.Куліш. Його п'єси «Народний Малахій», «Міна Мазайло», «Маклена Граса», «97» на лаштунках театру «Березіль» вразили не тільки освічену громадськість, а й творчу еліту. Новаторський театр «Березіль», національна тематика п'єс М. Куліша, бездоганна гра акторів, а особливо метра М. Крушельницького сотворили події українського значення, сприяли піднесенню українського мистецтва, відкрили обрії перед майбутнім євроамериканським «театром абсурду». Але саме ці події принесли не тільки радощі – вони принесли біль, виявилися підставою майбутньої трагедії митців, які ще не знали, що з цього починається їхня трагедія, що вже пишеться для них сценарій страти.

У жовтні 1933 р. Л. Курбаса запрошують до Москви з метою поставити на сцені Державного європейського театру «Короля Ліра» Шекспіра. 26 грудня 1933 року по дорозі до театру його заарештували, а згодом заслали на Північ, у табір на Соловецьких островах. Але й тут він залишається великим режисером, зробивши у вічність останній крок. Л. Курбас створив на Соловках театр-легенду – його вистави були акціями нескореного духу й спротиву. Через те й був замкнутий в ізолятор, а потім приречений на страхітну смерть.

3 листопада 1937 р. Л.Курбаса розстріляно.

Сьогодні ми згадуємо Л.Курбаса з приводу 125 річниці від дня народження. Але він як ніколи сучасний. Його мистецькі та національні погляди та ідеї відтворюються на сценах багатьох театрів України і всього світу. А життя митця – приклад для наслідування молодому поколінню, державним мужам та всім, кому не байдужа доля України.