Серце, віддане дітям. До 95-річчя з дня народження Василя Сухомлинського

Останні новини

Автор: Івано-Франківська центральна міська дитяча бібліотека

Неділя, 29 вересня 2013 14:00

Василь Олександрович Сухомлинський! Кожен українець знає це ім'я, адже кожен «ходив» до нього у «Школу Радості», «Школу під Голубим Небом». Маленькі діти ходили у школу його казок, аби навчитися добру та людяності, дорослі приходили до його філософських творів шукати рецепт щастя, вчителі та вихователі – до його педагогічних праць, щоб оволодіти вмінням вчити дітей так, аби квітка сонця розквітала в кожному дитячому серці.

Видатний педагог сучасності Василь Сухомлинський залишив величезну спадщину, написавши майже 50 книг, понад 500 статей, 1500 казок для дітей. Ще з юнацьких років В.Сухомлинський відчув поклик до слова, до поезії. Проте поезії його розпорошилися різними газетами та журналами і, на превеликий жаль, їх ніхто не зібрав і не систематизував.

Педагог знав силу слова і ставився до нього трепетно і вимогливо. «Слово – це найточніший різець, здатний доторкнутися до найніжнішої рисочки людського характеру. Вміти користуватися ним – велике мистецтво», - писав В.Сухомлинський. Він не став талановитим поетом. Але Україна «знайшла в ньому чудового педагога, який поєднав у собі поета, вчителя і мислителя» (І.Цюпа) Всю позитивну енергетику слова Василь Олександрович адресував своїм вихованцям, як і його духовний вчитель Янош Корчак. Його слово перетворювало сіру непривітну буденність у чарівне сяйво краси і незвичності. Він кожної хвилини дарував дітям радість, адже кожна дитина для нього була «ясним сонечком». Тому і сам він все життя купався у промінчиках дитячих очей.

З 17 років Василь Олександрович Сухомлинський працював у школі. Учитель за покликанням душі, він учив маленьких та великих школярів грамоти, математики, літератури, історії. Але більш за все він хотів навчити дітей думати, відчувати, радіти й сумувати. Багато часу проводив учитель зі своїми учнями поза класом, у безпосередньому спілкуванні з природою: він робив з ними довгі прогулянки, вів розмови про все, що зустрічалося.

Ці прогулянки з учнями перетворювалися потім на казки, а казки об'єдналися у збірочку «Школа під Голубим Небом». Василь Сухомлинський писав, що автором цих казок були «чудова українська ніч, і декілька поколінь маленьких дітей, і я – всі ми творці казок Школи під Голубим Небом».

Дорогі діти! Ці збірочки для вас

«Гаряча квітка», «Квітка сонця», «Вогнегривий коник», «Школа під Голубим Небом», «Школа Радості».

Відкривши для себе казки В.О.Сухомлинського, ви доторкнетесь до його думки й слова, і його веселковий казковий світ добра та людяності назавжди оселиться у ваших серцях і душах.

Коротко про головне

Сухомлинський Василь Олександрович – видатний педагог ХХ століття. Його книги виходять масовими тиражами у багатьох країнах світу.
Народився – 28 вересня 1918 року у селі Василівка Онуфріївського району Кіровоградської області у незаможній сім'ї.
Фах – вчитель української мови та літератури.
Робота – 35 років віддав школі на різних посадах: вчитель, директор середньої школи, завідувач районного відділу освіти.
Нагороджений – за велику наукову роботу та плідну педагогічну діяльність нагороджений багатьма орденами та медалями, член-кореспондент Академії педагогічних наук.
Праці - майже 50 книг, понад 500 статей, 1500 казок для дітей. Книга «Серце віддаю дітям» нагороджена премією Педагогічного товариства України і Державною премією України.
Праця «Сто порад учителеві» - є настільною книгою українського вчителя.
Помер – 2 вересня 1970 року зупинилося серце, до останнього подиху віддане дітям...

Діти, послухайте поради В. Сухомлинського!

Що потрібно робити, щоб в очах Ваших батьків не було смутку і печалі, а панували вдячність та гордість.

Пам'ятай, що ти - сенс життя, мета життя, радість і смуток своїх батьків.
Бережи здоров'я матері. Не завдавай їй болю, прикрощів, страждань.
Умій поважати працю матері. Найбільше щастя матері – твоє чесне, чисте життя, працьовитість, старанність та добре навчання.
Дорожи честю сім'ї, даруй мир та спокій. Справжня свобода сина та доньки – бути слухняними дітьми.
Умій жити для людей.
Як ви, діти, шануєте своїх батьків, так і ваші діти шануватимуть вас.
Хворість матері – твоє горе. Невдачі та неприємності на роботі – твоя біда.
Якщо в сім'ї горе, нещастя, неприємність, твоя відповідальність за благополуччя сім'ї зростає в сто разів.
Умій бути добрим в думках, почуттях і вчинках.
Питай поради у матусі, неси свої радості, проблеми та печалі.
Умій давати обіцянку матері – це вияв твоєї честі і гідності.
Не залишай матір одинокою, якщо в неї нема нікого, крім тебе. Ти сам, твоє слово, усмішка, твоя присутність – буває єдина радість життя.
Дорожи щастям буття.