21 лютого – Міжнародний день рідної мови

Новини,

Останні новини

Це безцінний скарб, який треба берегти і примножувати. Життя мови залежить від народу, який несе її у своїй душі й культурі, у своїх звичаях, традиціях і піснях. Рідна мова – це батьківська мова, мова народу, мова серця. Рідна мова – це мова, яку виробили рідні по крові покоління, саме цю мову людина в нормальних соціальних умовах вивчає найперше. Незнання рідної мови не виключає її існування і не означає автоматичного привласнення цього означення засвоєній чужій мові.

У декого може виникнути запитання: а для чого стільки уваги мові загалом і рідній зокрема? Хоч би яка вона була, своя чи чужа, досконала чи покалічена, - спілкуйтеся собі нею, аби вас розуміли. Аби жилося добре, аби було вдосталь їсти, пити. І справді, все одно, коли йдеться про існування людини як біологічної істоти, але коли йдеться про духовність, - далеко не все одно. Адже людина – істота насамперед одухотворена. Великий педагог Константин Ушинський писав: «Не умовних звуків тільки вчиться дитина, вивчаючи рідну мову, а п'є духовне життя й силу з рідної груді рідного слова. Воно пояснює їй природу, як не міг би пояснити її жоден природознавець; воно знайомить її з характером людей,що її оточують, з суспільством, серед якого вона живе, з його історією і з його прагненнями, як не міг би ознайомити жоден історик; воно вводить і в народні вірування, в народну поезію, воно дає логічні поняття й філософські погляди».

Зречення рідної мови, сформованої протягом багатьох століть рідним народом на рідній землі, перетворюється, на думку видатного мовознавця Олександра Потебні, «на моральну хворобу, на неповне користування засобами сприйняття, засвоєння, на ослаблення енергії думки». Рідна мова, мова рідного народу й рідної землі, посилює інтелект людини, помножує її творчі можливості.

Олена Теліга, Григір Тютюнник, Володимир Сосюра, Олександр Пушкін з дитинства розмовляли не рідною мовою та розкрили свої творчі здібності, досягнувши вершин тільки тому, що повернулися до мови свого народу. Така мова якнайкраще сприяє всебічному виявленню творчих духовних сил народу і кожної окремої людини.

«Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова, бо вона не що інше, як жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвіт, почування», - писав Панас Мирний. Тільки користуючись рідною мовою, той чи інший народ може справно виконувати свою місію на землі. Народові, який нехтує цим, приготовлена лише одна доля, як писав І.Франко – «в сусідів бути гноєм, тяглом у поїздах їх бистроїздних». Тож не зрадьмо ту землю, де жили наші предки, де живемо нині ми. Нехай повносило лунає рідне слово в кожній родині.