За Україну, за її волю, за честь, за славу,за народ!

Новини,

Останні новини

Бібліотекар Митник Марія Володимирвна проводила екскурс в історичне минуле, у часи героїчної боротьби Січових стрільців за свою державність. Діти з захопленням, а батьки з цікавістю слухали розповідь бібліотекаря про героїчні сторінки нашого народу в боротьбі за волю та незалежність. Розповідь бібліотекаря пробуджувала дитячу фантазію, а дорослі проводили історичну паралель з сучасним.

Тяжка доля випала нашій Україні. Оглянешся у глибину століть – а там війни, повстання проти чужинців, боротьба за незалежність. Ви багато чули, читали про запорозьких козаків, прагнення їх до волі. А найвища для них була честь – здобувати волю. Їх звитягу перейняли українські січові стрільці, що діяли на початку ХХ століття, і назву взяли собі від Запорозької Січі. А згуртувалися вони, щоб позбутися будь-якої залежності і створити вільну незалежну Державу.

Гей, там на горі Січ іде,

Гей, малиновий стяг несе. –

Співали Стрільці Січовії. І здобували славу, і творили пісні, бо мали велику мету:

А ми тую червону калину підіймемо

А ми нашу славну Україну

Гей, гей розвеселимо.

Саме в той момент, коли ім'я України було викреслено з пам'яті світу, із соток стрілецьких крісів залунало та понеслось далеко по широкому світі бойове слово в обороні України... Відродилась лицарська традиція України – княжа дружина, козацьке військо, легіон українських січових стрільців. У всіх них був вічний похід до волі, незважаючи що «марширували наші добровольці у кривавий тан...» Долами, Горами, Перевалами.

Ми, нащадки, схиляємо голови перед цими героями, які стійко перенесли жахливий тягар війни.

Уславлена гора Маківка відзначилась великою перемогою і стала символом звитяги. Тут вперше зародилося стрілецтво в окрему військову одиницю. Два російські полки були розбиті сімома стрілецькими сотнями. Візьмемо героїчну і трагічну гору Лисоню під Бережанами - це був один з опорних пунктів брусиловського прориву.

«Смерти немає, є тільки стрілецька честь» - писав хорунжий Федь Черник.

Героям слава! За роки війни їх імена були на вустах усієї Галичини. Гриць Коссак і СеньГорук, Дмитро Вітовський та Осип Будзиновський, Іван Цяпко й Осип Букшований, Андрій Мельник і Василь Дідушок, Степан Шухевич і Мирон Тарнавський, Зенон Носковський та Осип Микитка. Отамани, сотники, чотарі. Невідомі стрільці. Героїчні дівчата: Софія Галечко та Олена Степанівна.

«Хто ж то там іде і перед веде!

Личко як мак! Кругом козак,

Душа стрілецька завтята, -

всміхався в «Стрілецькому марші» Осип Маковей.

У січовому стрілецтві було чимало талановитих людей – художників, журналістів, поетів. Серед них Василь Бобинський, Юрій Шкрумеляк, Мирослав Ірчан – вони стали відомими письменниками. Не всі знають Олеся Бабія, Левка Лепкого, Романа Купчинського, але пісні, що народилися з їхньої поезії, співає вся Україна, як народні. Серед них- «Чуєш, брате мій», «Повіяв вітер степовий» та інші.

В їхніх піснях відбився не тільки патріотичний настрій молодих вояків, а й трагізм становища, в якому вони опинилися у 1914-1920 роках.

Учні прочитали вірші Р.Купчинського «А я буду молитися», «Стрілецьца пісня», «Останні».

Український народ завжди пам'ятатиме про героїзм українських Січових стрільців та їх подвиги.

До уваги присутніх була запропонована книжкова викладка про Січових стрільців. Книжки з неї можна було взяти додому чи переглянути у читальному залі.