7 січня – 90 років від Дня народження письменника та натураліста Джеральда Даррелла

Новини,

Останні новини

Він виконував священну місію – рятував зникаючі види живої природи, що гинули з вини людини.

Джеральд Малкольм Даррелл народився 7 січня 1925 року в Індії. Хоча він прожив в цій країні недовго, її вплив на його формування як особистості було досить вагомим.

Про батьків

Батько Джеррі, цивільний інженер, через завантаженість роботою мало уваги приділяв вихованню дітей. Своє життя їм присвятила мати Луіза – чарівна, сором'язлива, скромна, чутлива жінка з гострим почуттям гумору, яке передалося її синам.

Про захоплення

Мати Джеральда згадувала, що одним із перших слів маленького Джеральда було слово «зоопарк». Коли його запитували, куди він хоче піти, малюк відповідав: «До зоопарку!» Перші відвідини звірниця в Лахорі глибоко вразили дитину: і красою тварин, і щебетом птахів, і – густим неприємним запахом з неприбраних кліток.

Якось Джеральд захворів і не зміг потрапити до зоопарку. Тоді він вирішив зробити вдома щось подібне. Хлопчик виліпив із червоної глини різних звірів – носорогів, левів, тигрів, антилоп. Можливо, саме ця колекція глиняних фігурок наштовхнула його на задум влаштувати власний справжній зоопарк. Ця думка не залишала його відтоді, як малюку виповнилося шість років.

Про навчання

Джеральд не вчився у звичайній школі з-за хвороби. Освіту здобував вдома з приватними вчителями.

Про книги

Все життя Д.Даррелл займався самоосвітою. Книжки відкривали перед ним новий світ, тому юнак постійно відвідував бібліотеку. Згодом він скаже: «Я вважаю книжки сутністю життя. Можливість бути оточеним книжками, читати й перечитувати їх дає людині можливість сховатися під панциром знань, а потому мандрувати по життю, наче черепасі, тягнучи бібліотеку на спині. Книжки оточують людину подібно материнський утробі. »

Про доленосні зустрічі

Знайомство з лікарем-рентгенологом, натуралістом-любителем Теодором Стефанідес зіграло вирішальну роль у долі майбутнього письменника. Під керівництвом Теодора Джеральд став справжнім натуралістом.

Теодор Стефанідес був «схиблений» на природі. 40-річний натураліст-любитель нарівні розмовляв з 10-річним хлопцем. А Джеральд називав його «ходячою бородатою енциклопедією». Від нього хлопчина здобув знання з антропології, етнографії, музикознавства, космології, екології, біохімії, біології, паразитології, медицини, історії та багатьох інших наук. Окрім науки, Стефанідес добре розумівся на мистецтві. Він був не тільки лікарем і біологом, а й поетом. Даррелл із вдячністю писав: «Якби я був чарівником, я б зробив кожній дитині на землі два подарунки: безтурботне дитинство, що було у мене на острові Корфу, і дружбу з Теодором Стефанідесом».

Про справу життя

Мрією та справою свого життя Д.Даррелл вважав створення зоопарку. Коли йому виповнилося 21 рік, він отримав батьківський спадок – три тисячі фунтів. Ці гроші він запланував витратити на створення зоопарку, якій відкрився у 1959 році неподалік від Лондона на острові Джерсі, що в протоці Ла-Манш. До свого зоопарку Даррелл привозив звірів із різних континентів, експедицій, які він організовував та здійснював упродовж багатьох років. Звірі, птахи, комахи з Африки, Парагваю, Австралії, Агрентини, Америки знайшли тут свою домівку, а ті, які були під загрозою вимирання – свій притулок.

Даррелл-зоолог шанобливо ставився до тварин, порівнював їх з людьми: «Жодна тварина не схожа на іншу. Вони можуть дратувати, турбувати, виводити з рівноваги, та з ними ніколи не нудьгуватимеш».

Про творчість

Після перших експедицій Даррелл одружився. У молодого подружжя виникли серйозні фінансові проблеми. Тоді старший брат Лоуренс порадив Джеральду написати книжку про подорожі та світ природи. Даррелл спробував.

У 1951 році побачила світ перша літературна спроба Даррелла – оповідання «Полювання на волосяну жабу». Потім з'явилася невеличка книжка «Перевантажений ковчег» (1952), яка мала колосальний успіх. Це спонукало письменника до написання таких творів, як «Гончі Бафуту», «Під покровом п'яного лісу», «Зоопарк у моєму багажі», «Земля шурхотів», «Викрадачі ослів», «Балакучий згорток», «Сад богів».

Кілька років Д.Даррелл виношував задум книжки про своє дитинство – «Моя родина та інші звірі». Повість вийшла у 1955 році і першою частиною автобіографічної трилогії про життя його родини на острові Корфу. Дві наступні книжки – «Птахи, звірі та родичі»(1969), «Сад богів»(1978).

Сучасники Даррелла відзначали, що повість «Моя сім'я та інші звірі» - найкращий твір та справжній бестселер. Два перші наклади цього твори були продані ще до публікації. Повість посіла друге місце у рейтингу нехудожніх творів, поступившись праці прем'єр-міністра Великобританії У.Черчіля «Історія англійських ораторів».

Після виходу «Моєї сім'ї та інших звірів» Даррелл отримав першу за своє життя премію. Міжнародний інститут мистецтв і літератури обрав його своїм членом.

Повість Даррелла була двічі екранізована. Книжку «Моя сім'я та інші звірі» в Англії включили до шкільної програми. Від школярів Дарреллові приходило багато листів: вони запитували, як стати наглядачем зоопарку, як вилікувати пташину тощо.

Насамкінець

Усе життя Д.Даррелл присвятив служінню природі та збереженню вимираючих видів. Він, як ніхто, усвідомлював єдність природи й людини, стверджуючи: «Якщо всі звірі загинуть, люди помруть від духовної самотності. Те, що робиться зі звірами, дуже скоро трапиться і з людьми. Все в цьому світі взаємопов'язане».