1 січня - 120 років від дня народження українського художника-ілюстратора Василя Касіяна

Новини,

Останні новини

Початкову освіту отримав у Снятинській семирічній (1903), виділовій (1905) та цісарсько-королівській реальній (1908-1915) школах, виявивши неабиякі здібності до малювання. Після Першої світової війни - студент Празької Академії образотворчих мистецтв. Празький період (1920-1926) став одним з найяскравіших у творчості художника, приніс йому європейське визнання та утвердження в професійному мистецтві.

Повернувшись в Україну (лютий 1927) і розпочавши свою педагогічну працю на посаді професора Київського художнього інституту, Василь Касіян став засновником цілої мистецької школи української графіки ХХ ст., що ґрунтувалася на засадах реалізму, народності та демократизму.

Дбаючи про книжкову справу, підготовку кваліфікованих кадрів, майстрів видавничого мистецтва, в 1930 році В. Касіян переїхав до Харкова для організації Українського поліграфічного інституту. В Харкові художник жив до 1941 року, початку Другої світової війни. У 1944 році художник повернувся із Середньої Азії (м. Самарканд), де перебував в евакуації, до Києва і продовжив плідно працювати на посаді професора Київського художнього інституту (до 1976 р.). У цьому ж 1944 році художнику присвоєно почесне звання «Народний художник СССР».

У 1964 році, з нагоди 150-ї річниці від дня народження Т. Г. Шевченка, за багаторічну подвижницьку працю і створення чисельних портретів, плакатів та ілюстрування п'ятьох видань «Кобзаря» - В. Касіяну, першому серед художників, за створену ним Шевченкіану, присуджено Національну Премію України ім. Т. Г. Шевченка.

Помер художник 26 червня 1976 року, похований на Байковому кладовищі в Києві. Василь Касіян - художник із вродженим мистецьким талантом, широким інтелектом, знанням життя і глибинної суті людини. Майстер гравюри щасливо поєднав у життєвій програмі традиції європейської культури з національними традиціями українців.

Митцем створено близько 10 тисяч робіт: ліноритів, дереворитів, офортів, ілюстрацій до творів класиків української літератури. У 2006 році, з нагоди 110-ї річниці від дня народження художника у видавництві " Веселка " побачила світ довгоочікувана книга "Пророк", яка репрезентує шанувальникам мистецтва високохудожню " Шевченкіану " Василя Касіяна.

Враховуючи особливі заслуги художника в галузі образотворчого мистецтва, з метою популяризації культурної спадщини та увічнення пам'яті академіка, народного художника В.І.Касіяна - 15 грудня 1982 року в Снятині урочисто відкрито музей - філію Івано-Франківського художнього музею.

«Кобзарі» Т. Г. Шевченка, проілюстровані В. Касіяном

Значний внесок у мистецтво ілюстрування творів Т. Шевченка першої половини ХХ століття зробив один з найвидатніших українських графіків Василь Касіян. Для художника шевченківська тема була однією з провідних у творчому доробку, високою художньою культурою. «Цю роботу я вважаю однією з найважливіших у моєму житті художника. Тоді я вперше відчув, яке щастя дає художникові глибоке проникнення в світ шевченківської поезії, і разом з тим, - якої глибокої напруги вимагає від художника ілюстрування творів Шевченка. Десятки років проживе художник, творчо до кінця віддавшись Шевченкові, але не вичерпає навіть невеличкої частки всього безмежного багатства його поезії », - зізнавався Василь Касіян. Роботу над «Кобзарем» В.Касіян ніколи не припиняв, а рік за роком намагався заглибитися у поетове слово і по-новому відкривати його віщу суть і пророчу силу.

Творча праця над ілюструванням «Кобзаря» пройшла через усе життя митця. Це була його сповідь Шевченкові, і ця сповідальність допомагала йому в житті і рятувала в найскладніших ситуаціях.

Зі словом Шевченка він ріс у батьківський хаті. А коли у першу світову війну горіло село і вогонь охопив хату Касіяна, родина не віддала полум'ю слово Шевченка та образ Шевченка: батько з усього майна встиг винести лише книжки і бюст поета, якій виліпив Василь.

Тарасове слово світило В. Касіяну, коли він був у італійському полоні, де він зміг зробити перші акварелі до Шевченкового вірша «Гайдамаки» і намалювати перші портрети Шевченка, які, на жаль, не збереглися. Вони з італійського полону розійшлися по всій Європі. Покидаючи табірні бараки, їх повезли з собою додому чехи, угорці, німці, австрійці, серби, хорвати, словаки. Слово Шевченка вказало йому путь із полону до Академії в Празі, де на вступному іспиті В. Касіян намалював ілюстрацію до улюбленої поеми «Гайдамаки» у різноманітних графічних техніках. І в подальшому він ніколи не припиняв роботу над «Кобзарем».

Слово Шевченка – як грудка української землі, яку від дитинства і до останнього подиху проніс Касіян у своєму серці. Ілюстрування «Кобзаря» стало подвигом життя художника.

1934 рік

У Харкові до 120-ї річниці з дня народження поета вийшов «Кобзар» з малюнками В. Касіяна та в його оформленні. Працював В. Касіян над ілюстраціями вкрай напружено. Інколи доводилося виконувати по три ілюстрації в день. Робота над «Кобзарем» ішла в надзвичайно складній політичній обстановці. Голод і репресії проти народу України ішли в парі і розпалювали на благословенній землі пекло. Митець жив творчістю, пензлі й різці, книги й чисті аркуші вірно чекали на нього. Яку мистецьку мову знайти, щоб сказати правду про це всенародне горе? Пораду міг дати тільки Шевченко своїм невмирущим та віщим словом.

«Кобзар» вийшов. На суперобкладинці зображено поета, що сидить на стовбурі дерева, у накинутій на плечі солдатській шинелі з книжкою в правій руці. Поет у глибокий задумі над долею свого народу, а за символ віри в сильний дух українців В. Касіян узяв заповітні слова Шевченка «Караюсь, мучуся... але не каюсь!» Під ілюстрацією бачимо назву книги, а над головою поета висить хмаринка.

Увесь цикл малюнків у книзі наповнений сюжетами злиденного життя кріпаків, їхньої боротьби проти гнобителів, гіркою долею жінок і безрадісного дитинства Тараса в закріпаченому селі.

До числа малюнків Касіяна, які він обрав для ілюстрування «Кобзаря» у ту тривожну й лиху годину, належать такі його графічні твори: «Катерина», «Гайдамаки», «Кавказ», «Якби ви знали паничі», «Варнак», «Юродивий», «Дівча любе, чорнобриве», «Холодний Яр», «Сон», «Рано-вранці новобранці» та багато інших.

1954 і 1961 роки

Видаються «Кобзарі», які були проілюстровані роботами В. Касіяна.

Видавництво «Детгиз» запропонувало Василеві Касіяну ілюструвати «Кобзар», видання якого присвячувалося перемозі над ворогом у Другій світовій війні. Художник із радістю прийняв пропозицію та захоплено почав працювати. Часу було небагато, якихось три місяці. За такий короткий термін В. Касіян встиг зробити багато: виконав майже 100 малюнків пером у туші, з них більше півсотні – цілосторінкових.

Перемога наближалася, і Шевченко допомагав здолати ворога, визволити Україну. А поетове світло допомагало В. Касіяну в роботі над «Кобзарем». Батько Тарас ішов до України в циклах ілюстрацій Касіяна «Гнів Шевченка – зброя перемоги».

Видання «Кобзаря» готувалося для фронту, проте випустити книжку «Детгиз» не встиг. «Кобзар», проілюстрований В. Касіяном побачив світ через 10 років у видавництві «Радянська школа». Готуючи «Кобзар» до видання вже у дитячому видавництві, В. Касіян проілюстрував і ряд віршів, у яких Тарас промовляє зі свого дитинства. Малюнки до віршів «Садок вишневий коло хати», «У Великдень на соломі», «І золотої й дорогої...», «Мені тринадцятий минало...» та інші виконані тушшю, пером, аквареллю. Ілюстрації наповнені українським народним буттям, де є мама, тато, велика родина, тихі зорі й лелеки над хатою, красиві й розумні діти – все це - Україна.

1976 рік

Вийшов «Кобзар» видавництва «Дніпро». В ілюструванні, оформленні та підготовці цього видання востаннє брав участь майстер. З вершини літ захотів художник подивитися на кожен свій твір, як мудрий батько на власних дітей. Задумане збулося – «Кобзар», який Василь Касіян проілюстрував востаннє в житті, побачив світ. Цей подарунковий «Кобзар» став підсумком Шевченкіани видатного художника. Видання ошатне, в суперобкладинці, з орнаментованими форзацами, з великими портретами Т. Шевченка на титулі і суперобкладинці, і нарешті, з 60-ма кольоровими сторінковими і текстовими малюнками. Ось як про «Кобзар», ілюстрований Василем Касіяном пише Ярема Гоян: «І хоча готував книгу вісімдесятирічний художник, вона вся була просвітлена духом молодості – від пречисто-білої суперобкладинки з постаттю молодого Тараса над Дніпром до найменших заставок з квітучими гілками і веселістю барв».

1998 рік

Видавництво «Веселка» знову друкує сувенірний «Кобзар» в ілюстраціях В. Касіяна. Крім вже відомих робіт з попередніх видань, в ньому вміщено близько 30 портретів і зображень Тараса Шевченка, що були виконані митцем в різний період і різними техніками.

«Є на світі найбільша справжня радість, яка дає спокій і духовне здоров'я, - це розуміння того, що задумана справа вдалася!» - так казав Василь Касіян. І так він прожив, залишивши нам зримий образ Шевченкового слова.