2 квітня — Міжнародний день дитячої книги

Новини,

Останні новини

Сам Андерсен наприкінці життя, оцінюючи свій талант, визнав, що радість прийшла до нього в образі «музи, яка обдарувала його усім багатством казок – найчистішим у світі золотом, що виблискує вогником у дитячих оченятах, дзвенить сміхом на вустах дітей і батьків».

Більше дізнатися про Г.К. Андерсена можна тут (посилання на статтю сайту за 1 квітня 2015 2 квітня – 210 років від Дня народження Г. К. Андерсена)

Міжнародній премії Г. К. Андерсена — 60 років

2 квітня – Міжнародний день дитячої книжки. Саме цього дня 1805 року народився Ганс Крістіан Андерсен – великий казкар усіх часів і народів. На цю дату перепадає й церемонія вручення Премії імені Г.К. Андерсена. Ці три події збіглися до однієї дати невипадково.

А сталося все завдяки одній чарівній леді, яка, мабуть, ще з дитинства дуже любила читати казки, а подорослішавши, вирішила своє захоплення перетворити на професійну діяльність.

1956 року з ініціативи німкені Елли Лепман ЮНЕСКО погодилося оголосити 2 квітня Міжнародним днем дитячої книги. Водночас саме ця енергійна поборниця прав дитячої літератури стала організатором Міжнародної ради з дитячої та юнацької книги (ІBBY), що об'єднує письменників, художників, літературознавців, бібліотекарів понад 60 країн світу. Вручення Міжнародної премії імені Г. К. Андерсена, яку присуджують найкращим авторам книг для малечі, відбувається раз на два роки. Починаючи з 1966 року, премією нагороджується також і найкращий художник-ілюстратор дитячої книги.

За всю історію існування премії її лауреатами ставали 23 письменники і 17 художників-ілюстраторів дитячих творів. Географія ж нагороди сягала 20 країн світу. Першим лауреатом, а точніше лауреаткою стала не надто відома українському загалові англійська письменниця Елеанор Фарджон, авторка казок «Хочу місяць», «Сьома принцеса» тощо.

А от наступна переможниця (1958 рік) вже не потребує реклами, бо нею була шведка Астрід Ліндгрен, славнозвісна авторка милої серцям багатьох дівчаток і хлопчаків, а також їхніх матусь, татусів, бабусь і дідусів Пеппі, знаної у світі своїми задовгими панчохами. Серед наступних іменитих переможців зустрічаємо італійця Джані Родарі у товаристві сльозогінної цибулинки Чіпполіно, фінку Туве Янссон зі своїми зовсім нестрашними, натомість дуже добрими тролями, англійця Льюіса Керролла у компанії вічної мандрівниці й любительки дзеркал Аліси. Серед інших лауреатів – німецькі письменники Еріх Кестнер і Джеймс Крюс, британський письменник К. Грехем, шведська письменниця С. Лагерлеф, фінський письменник С. Топеліус, з Чехословаччини — Богуміл Ржіга, австрійка Крістине Нестлінгер, ірландський письменник Мартін Вадделл, сучасні американські письменниці Джоан Роулінг та Катарина Патерсон.

Що отримує переможець

На відміну від багатьох нагород Премія імені Андерсена аж ніяк не є комерційною, тобто за неї не дають жодної грошової винагороди, а призи напрочуд символічні, у своєрідному дитячому стилі. Так, головний переможець отримує медаль. Однак медаль не просту, бо ж вона не тільки золота, а ще й оздоблена викарбуваним профілем великого казкаря. Друга нагорода передбачає пишномовний титул – «Особливо відзначений Міжнародним журі Андерсена». Третя – внесення лауреата до «Почесного списку Андерсена» з врученням відповідного диплому. Словом, стати лауреатом головної премії чи бодай бути внесеним до видатного списку напрочуд престижно. Це відразу ж офіційно закріплює професійний статус митця-переможця й ледь чи не прирівнює його до пафосних нобелівських лауреатів, адже дуже часто нагороду Андерсена так і називають – Мала Нобелівська премія чи Дитячий Нобель. І хто його знає, що важче: писати для рафінованих дорослих читачів чи для ще не заангажованих дітлахів?

Українські письменники – лауреати премії Г.К.Андерсена

До речі, українські автори теж мають чим похвалитися, адже серед численних лауреатів, нагороджених Почесними дипломами і внесених до Почесного списку Андерсена, є й два наші співвітчизники. Першим вітчизняним переможцем став Богдан Чалий за фантастичні пригоди свого чарівного Барвінка з поеми-казки «Барвінок і Весна». Другим же українцем, який потрапив до заповітного списку 1979 року, пощастило стати Всеволоду Нестайку за його пригодницький роман «Тореадори з Васюківки». Сподіватимемося, що на цьому андерсенівська одіссея наших авторів аж ніяк не скінчиться.

Цікаво знати: Коли з'явилася дитяча література

Дитяча література як самостійний вид – явище порівняно нове.

До середини 17 ст. діти читали те ж, що і батьки. Фантастичні, історичні та побутові історії, що існували в усній традиції, діти слухали разом з дорослими, і нікого не турбувало, чи підходить розказане для дитини. Діти, як і дорослі, витягували з почутого те, що могли. Викликали у дітей інтерес твори стародавньої усної творчості – наприклад байки Езопа, вперше записані в 4 в. до н.е. Інші добре відомі зразки усної народної творчості – легенди про короля Артура і Робін Гуда, народні казки, зібрані братами Грімм і Ш. Перро.

Витоки дитячої книги виходять з епохи, коли в Англії з'явився друкарський верстат, і У. Кекстон випустив у 1477 першу книгу англійською мовою. Серед його численних видань, які, напевно, захоплювали дітей, були байки Езопа і забавний тваринний епос «Роман про лиса».

Протягом XVII століття дітей навчали і виховували в основному по Біблії і книгах релігійного змісту. XVIII століття подарувало дітям два великих романи: «Робінзон Крузо» Д. Дефо і «Подорожі Гуллівера» Дж. Свіфта.

У 1658 чеський священик і педагог Я. А. Коменський опублікував першу книгу з картинками для дітей Orbis Sensualium Pictus («Світ чуттєвих речей в картинках») – підручник на латині з гравюрами. Підручники стали кращі, набули поширення букварі і абетки.

Початок золотого століття дитячої літератури відноситься до середини XIX століття. До цього часу, нарешті, визнали, що дітям, крім підручників і релігійних творів, потрібні власні книжки. Однак загальний рівень книг для дітей залишався досить низьким. Тільки в XX столітті з поширенням грамотності і підвищенням заможності суспільства в дитячий літературі з'явилася величезна вдячна аудиторія.

Література для дітей часто приводила у захват і дорослих. Сама королева Великобританії зачитувалася твором «Пригоди Аліси в Країні чудес» Л. Керрола, насолоджуючись вільною грою фантазії і гумору.

Найкращим казкарем на всі часи залишиться Ганс Християн Андерсен.  Двадцяте століття подарувало юним читачам Пітера Пена, Мері Поппінс, Старика Хоттабича, Гаррі Поттера і багатьох інших чудових героїв.

Ось уже понад півстоліття діти і дорослі зачитуються трилогією «Володар кілець» Дж. Р. Р. Толкієна.

Дитячі книги вбирають у себе цілий світ, все цікаве, що буває на світі.

У наш складний і бурхливий час, коли стрімко зростає потік інформації, що його дістає дитина з усіх можливих джерел, твори дитячих письменників проходять випробування на подальше життя.

Британський благодійний фонд Booktrust провів опитування серед молоді. Метою дослідження став пошук найкращої дитячої книги усіх часів та народів. Цікавим виявилося те, що найкращі книги в кожній країні залишаються незмінними впродовж декількох поколінь. Лідерські позиції у рейтингу зайняли твори, написані ще у середині ХХ століття.

Книги живуть вічно. Це безперечний факт для тих, хто любить читати, відкриваючи кожен день щось нове, збагачуючи свій інтелект яскравими барвами, новими ідеями і прописними істинами.