Не вдавай, що не бачиш

Ознаки того, що дитину цькують у школі

• Відмова іти до школи з різних причин — «не хочу, не цікаво, не бачу сенсу...»
• Відсутність контакту з однолітками: немає друзів, не ведеться переписка у соцмережах, похід до школи і повернення звідти наодинці, немає у кого запитати домашнє завдання.
• Психосоматичні ознаки: часті хвороби, наприклад, ломота в тілі, болі в животі, вірусні інфекції.
• Обмальовані руки або специфічні малюнки на полях у зошиті.
• Бажання іти до школи іншою дорогою, аніж та, якою йдуть усі інші діти.

Причини булінгу

• Як правило, це занижена самооцінка. Навіть якщо дитина виявляє це через нарцисизм, надмірну відкритість, зверхність.
• Атмосфера вдома. Дуже часто жертвами булінгу стають діти, з якими вдома поводяться як з жертвою. Школа і садок — каталізатор домашніх проблем. Тож, якщо дитина звикла маніпулювати своїм становищем жертви, щоб отримати більше уваги до себе, поблажливість батьків, якщо звикла, що до неї краще ставляться, коли вона бідна й нещасна, то вона відтворюватиме навколо себе таку ж атмосферу і в школі.
• Часто такими дітей роблять бабусі, підживлюючи ідею безпорадності дитини. Як результат — дитина не може себе відстояти за наявності сильного лідера.
• Заряджена частина в класі. Це дитина агресор, якій чхати на почуття інших, яка шукає слабшого, використовує його як грушу для биття, вирівнюючи свій психологічний стан.
• Відрізнити таку дитину-жертву агресора від «вигнанця» можна за однією ознакою. «Вигнанець» буде таким у всіх колективах. А от дитина-жертва агресора може бути в інших колективах навіть лідером (де його психологічна структура вважатиметься сильною).

Що робити батькам

• Пояснити дитині, що таке булінг. За дослідженнями UNICEF в Україні 80% дітей рано чи пізно стають жертвами шкільного цькування. Більшість на ранніх етапах не розуміють, що це таке, і що треба розповідати вчителям про образи. Тому варто пояснювати дітям, що інші мають право робити з ними і на що не мають права.
• Це починається з дитячого садка, коли, наприклад, на скаргу про примушування їсти батьки відповідають: ну, ти ж нічого їси, а цілий день у садку. Таким чином даючи іншій людині право на фізичне насилля над своєю дитиною. І коли уже в школі інші діти крадуть її зошити, змушують носити свій портфель, зганяють з місця — їй це видається невинними жартами, про які вона не розповідає.
• Стратегія захисту. Не бігти одразу до школи. Спершу дізнатися, у дитини, що вона думає про цю ситуацію і підтримати. Якщо вона не зможе впоратися, тоді йти до школи.
• Або ж, коли застосовується фізична сила — в такому разі, як би соромно не було дитині, що б вона не казала (агресори зазвичай присоромлюють дітей, яких захищають батьки) треба йти до школи.
• Порадити проводити більше часу зі старшими. За можливістю не відходити надовго від учителя, щоб не допускати насилля.
• Не вкладати свої ідеї в голову дитини. Коли щось радите — запитуйте, чи зможе дитина так учинити. Якщо відповідь буде — мені незручно, соромно, я так не зможу — шукайте інші варіанти. Головне не присоромлювати — «чому ти не можеш дати відкоша?!!»
• Не можна злитися на дитину за те, що вона не здатна на дорослі вчинки. Стежте за собою, завдання батьків — допомогти.

З юридичної точки зору ви не можете прийти і поговорити безпосередньо з дитиною, яка ображає вашу. Це можна ініціювати лише через школу або психолога. Інакше можна отримати судовий позов за залякування чужої дитини.

Підтримувати дивакувату рису в характері або зовнішності дитини, якщо саме через це з неї насміхаються. Перетворіть її на сильний бік дитини. Якщо йдеться про особливості зовнішності — зробіть фотосесію, щоб підкреслити. Якщо ж про замкнутість — знайти діяльність, де саме ці якості будуть найнеобхіднішими.

Якщо булінг триває кілька місяців, — без дитячого психолога не обійтися.

Що читати про відносини дітей у школі

Зелені мартенси. Яґелло Йоанна.

На думку Фелікса, головного героя твору, школа нагадує фронт, на якому точиться безупинне суперництво. У кого крутіший смартфон? Хто прийшов у фірмових шмотках? Але хлопець не збирається брати участі в цих змаганнях: у нього набагато серйозніші проблеми, до того ж, доводиться на невизначений час стати головою родини. Його мати знайшла роботу за кордоном, батько давно має нову сім'ю, а молодша сестра наближається до небезпечного підліткового віку і, як більшість її однолітків, аж ніяк не схильна до хатніх обов'язків!

Отилія теж не схожа на своїх однокласників: барвистий одяг, копиця рудого волосся, зайва вага, якою дівчина взагалі не переймається, і улюблені зелені мартенси. А ще – оптимізм, який Отилія-Опта просто випромінює, хоч їй і самій не бракує проблем.

Не дивно, що Фелікс відразу звертає увагу на Опту. Цих двох аутсайдерів швидко поєднає дружба. А може, щось більше?

Недоторка. Корнієнко Тетяна

Одинока дівчинка йде по тротуару. Під парасолькою. Сама-самісінька. Темненька така. І доріжка перед нею в потемку. І парасоля нічогенька — величезна. І на неї з неба сиплються квіти. Багато різних: ромашки, волошки, маки. Яскраві, красиві, живі. Сиплються, б'ються об чорну тканину і падають набік. Але квіти мають падати на голову, якщо вже хтось тебе ними обсипає, а не на парасольку!

Як знайти силу відмовитися від своєї парасольки?

Чому дорослі не помічають, що діти виросли, що в них може бути своя власна думка, своє власне життя? Чому мами ображаються на правду та ховаються на кухні? Скільки треба бути знайомими, щоб розпочати дружбу? Коли можна закохуватися? Подібні питання часто виникають у підлітків. Відповіді на них можна шукати в правильних книгах.

Школярка з передмістя. Оксана Думанська

Книга дивує своєю життєвістю. Настільки реалістично зображене шкільне життя, думки підлітків про своє майбутнє, взаємовідносини у колективі та з батьками. Авторка подає психологічний портрет типової дівчини-підлітка, яка волею долі віддана на виховання бабусі. Сучасні проблеми соціального сирітства розкрито у формі щоденника як інтимної сповіді дівчини.

140 децибелів тиші. Андрій Бачинський

Цей твір зараз у списку додаткового читання, проте в українському мистецтві вже кілька років прослідковується тенденція до осмислення складних гостросоціальних тем і того, як прийняти «іншого».

Тут: інвалідність, смерть, ЛГБТ, соціальні та національні меншини, втрата і переживання травматичного досвіду.

Повість Андрія Бачинського піднімає різні питання про людей з фізичними вадами та дискримінацію, з якою вони часто зіштовхуються. Історія намагається відкрити читачеві очі, переконати у тому, що проблема дійсно існує і потребує нашої уваги. Головна ідея книги полягає в тому, що люди з особливими потребами, зокрема позбавлені можливості чути та говорити, є такими ж людьми, як усі інші, та заслуговують на рівні права. Водночас, попри таку серйозну тему, в книжці зустрічається й гумор, створений для того, щоб трохи розбавити притаманну «140 децибелам тиші» сумну атмосферу. Книга є дуже гарним приводом для роздумів.

Опудало Желєзников В.

Повість про дівчинку-шостикласницу, яка потрапила у скрутне положення: однокласники об'явили їй бойкот. Нерішуча та сором'язлива дівчинка виявилася стійкою та мужньою людиною. «Опудалом» прозвали однокласники Оленку за її несхожість на інших, наївність, дивакуватість. Проте під ярликом опудала ховається гаряче та любляче серце, тонка благородна натура та чесний і мужній характер.

Багато «опудал» живе на планеті. Ця книжка – приклад того, як можна вступити у боротьбу з несправедливою більшістю та перемогти.